ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 914/3725/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.,за участю представників: позивача Пронюк В.Я.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 рокуу справі№ 914/3725/14 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Бориславтеплоенерго"простягнення 3639932,31грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2015 року (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 74039,08 грн. пені, 34278,95 грн. трьох процентів річних, 83756,28 грн. інфляційних та 3841,49 грн. судового збору.

Підставою стягнення є придбаний у січні, лютому та частково у березні 2013 року газ, за який оплата пройшла з порушенням строків його оплати, встановлених п. 6.1. Договору купівлі-продажу. Заборгованість за цей період не входить до складу 2825346,52 грн. заборгованості, яку сторони визначили як заборгованість з різниці у тарифах, що є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків.

В решті суми стягнення судом було відмовлено, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, куплений відповідно до договору поставки природного газу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. (судді: Бойко С. М., Бонк Т.Б., Якімець Г. Г.) рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2014 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, вимоги позову про стягнення 209295, 46 грн пені, 76911, 66 грн річних та 416219, 14 грн інфляційних задовольнити.

Заявник доводить, що суд порушив норми ст.ст. 599, 628 ЦК України, ст. 193 ГК України, дійшовши невірного висновку, що підписання договору про взаєморозрахунки звільняє сторони від обов'язку належно виконувати зобов'язання, а також від відповідальності за наслідки неналежного виконання договірних зобов'язань; в порушення норм ст.ст. 614, 625 ЦК України суд неправомірно звільнив відповідача від відповідальності в частині 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не враховано, що річні та інфляційні розраховані за період поза межами дії договору про взаєморозрахунки № 481/30 від 30.09.2014 р..

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом між сторонами у справі було укладено договір №13/2040-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. (надалі - Договір) згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах договору.

Сторонами у додатковій угоді №1 від 31.12.2013 р. до Договору погоджено зміни в частині предмета Договору, кількості та якості газу, строку дії договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4.944.235,69 грн., що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. в обсязі 779.884 тис. м3 на суму 1.021.024,13 грн.; актом приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. в обсязі 725.150 тис. м3 на суму 949.366,38 грн., актом приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. в обсязі 749.034 тис. м3 на суму 980.635,31 грн., актом приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. в обсязі 368.281 тис. м3 на суму 482.153,48 грн., актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. в обсязі 452.637 тис. м3 на суму 592.592,36 грн., актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. в обсязі 701.546 тис. м3 на суму 918.464,03 грн. Згідно з наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача відповідач оплатив отриманий від позивача на підставі вищезгаданого договору газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1. Договору, у сумі 2118889,17 грн. Таким чином, як стверджує позивач, 2825346,52 грн. вартості придбаного відповідачем природного газу на день його звернення з позовом до суду залишились не оплаченими відповідачем і являють собою заборгованість за спожитий природний газ за Договором № 13/2040-ТЕ-21.

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних відповідно до штемпеля на наявному у матеріалах справи поштовому конверті 13.10.2014 р.

Провадження у справі № 914/3725/14 порушено ухвалою суду від 21.10.2014 р.

Однак, 30 вересня 2014 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого постачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" між сторонами у справі та Територіальним органом Казначейства у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Бориславської міської ради укладено договір № 481/30 про організацію взаєморозрахунків.

Сторонами визначено, що предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів № 30 від 29.01.2015 року.

За умовами вищезазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 2825346,52 грн., у тому числі податок на додану вартість, яка являє собою заборгованість з погашення різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за рахунок коштів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік". Сторони також погодили послідовність виконання ними договору. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду Державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Територіальному органу Казначейства у Львівській області (сторона перша) у сумі 2825346,52 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок Департаменту фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона друга) кошти в сумі 2825346,52 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона друга перераховує на рахунок Фінансового управління Бориславської міської ради (сторона третя) кошти в сумі 2825346,52 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона третя перераховує на рахунок Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" кошти в сумі 2825346,52 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яке у свою чергу перераховує їх на рахунок позивача для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2040-ТЕ-21. Позивач перераховує ці кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Крім того, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч.2 п.10 договору про організацію взаєморозрахунків).

Відповідачем представлено платіжне доручення № 2578 від 16.10.2014 р. про сплату ним 17.10.2014 р. на рахунок позивача 2.825.346,52 грн. заборгованості за природний газ за 2013 р. згідно договору № 13/2040-ТЕ-21 від 28.12.2012 р., Договору про організацію взаєморозрахунків № 481/30 від 30.09.2014 р. та п. 24 ст. 14, п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Відповідно до положень пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, а також положення підпункту 2 пункту 10 Договору № 481/30 від 30.09.2014 р., в якому сторони зобов'язувались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, та до звернення позивача з позовом до суду змінили договором №481/30 порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений на підставі Договору № 13/2040-ТЕ-21 від 28.12.2012 р., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про необхідність відмови у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу.

Що стосується стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних з суми заборгованості за договором № 13/2040-ТЕ-21 від 28.12.2012 р., яка є предметом договору про організацію взаєморозрахунків № 481/30 від 30.09.2014 р., то підстави для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення виконання грошового зобов'язання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, куплений відповідно до договору поставки природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15, а також у в постанові від 01.07.2015 року у справі № 3-322гс15.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач оплачував придбаний у січні, лютому та частково у березні 2013 р. газ з порушенням строків його оплати, встановлених п. 6.1. Договору купівлі-продажу. Заборгованість за цей період не входить до складу 2825346,52 грн. заборгованості, яку сторони визначили як заборгованість з різниці у тарифах, що є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, позивачем обґрунтовано, відповідно до норм п. 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 74039,08 грн. пені, 34278,95 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 14.02.2013 р. по 06.08.2014 р. із сплати заборгованостей, що не увійшли до складу боргу в розмірі 2825346,52 грн., який є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків, та 83756,28 грн. інфляційних за період з березня 2013 р. по червень 2014 р., обчислених за несвоєчасне погашення цієї ж заборгованості, яка не є предметом вищезгаданого Договору.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника наведених мотивів застосування норм матеріального права з врахуванням судової практики, що склалася у спірних правовідносинах щодо розрахунків за договорами про організацію взаєморозрахунків, що укладалися на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого постачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", не спростовують, на правильність правових висновків суду не впливають, тому відхиляються.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого, рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015 р. у справі № 914/3725/14 господарського суду Львівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж. Корнілова

Є. Чернов