ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 914/1012/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015у справі№ 914/1012/15 Господарського суду Львівської областіза позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго"простягнення 1065920,97 грн.за участю представників сторін від позивача:Пронюк В.Я. (довіреність від 15.07.2014 № 14-182),від відповідача:не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у березні 2015 року звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" про стягнення 844508,60 грн. заборгованості, 97907,97 грн. пені, 21582,30 грн. 3% річних, 101922,10 грн. інфляційних втрат та повернення судових витрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючого, Галушко Н.А., Данко Л.С.) позов частково задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненрго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 844508,60 грн. основного боргу, 48954,00 грн. пені, 21582,30 грн. 3% річних, 101922,10 грн. інфляційних втрат та 21318,42 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 Господарського суду Львівської області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 Господарського суду Львівської області щодо відмови у стягненні 48953,97 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення 48953,97 грн. пені.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" (покупець) 31.01.2013 укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/3396-БО-21, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Відповідно до пункту 11.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє щодо поставки газу до 31.12.2013, щодо проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Обсяги передачі газу протягом 2013 року, у тому числі по місяцях кварталів, передбачені пунктом 2.1 договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору, ціна на газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ.
Додатковою угодою № 1 від 04.04.2013 до договору купівлі - продажу природного газу № 13/3396-БО-21 від 31.01.2013 внесено зміни у пункт 2.1 статті 2 "кількість та якість газу" та у пункт 5.5 статті 5 "ціна газу".
Додатковою угодою № 2 від 05.07.2013 до договору купівлі - продажу природного газу № 13/3396-БО-21 від 31.01.2013 внесено зміни в пункти 5.2 та 5.5 договору змінено ціну природного газу з 01.07.2013. Пунктом 5.5. додаткової угоди № 2 до договору, передбачено, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 9.3 договору сторонами погоджено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат, встановлюється тривалістю у 5-ть років.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем передано, а відповідачем прийнято протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 4408446,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань та в порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі оплачено за спожитий природний газ, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 844508,60 грн.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 844508,60 грн., суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення 844508,60 грн..
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про стягнення 21582,30 грн. 3% річних та 101922,10грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 97907,97 грн.
Відповідачем подано до суду клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % у зв'язку тим, що заборгованість виникла з незалежних від підприємства обставин, та з невідповідністю затверджених тарифів на теплову енергію фактичним витратам на її виробництво. На підтвердження скрутного фінансового становища подано документи звітного характеру за 2012-2015 роки.
Згідно з поданим звітом про фінансові результати за 1 квартал 2015 року, збитки підприємства становили 253 тис. грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Беручи до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню, підприємствам, установам, організаціям, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, скрутне фінансове становище підприємства про фінансові результати за 9 місяців 2015 року, враховуючи інтереси позивача та відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50 % та про стягнення з відповідача 48954,00 грн. пені.
Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 Господарського суду Львівської області підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі № 914/1012/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.
Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.