ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 912/1683/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргуНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015у справі№ 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенергетик"

простягнення 6213792,01 грн. за участю представників сторін від позивача:Пронюк В.Я. (довіреність від 15.07.2014 № 14-182), від відповідача:Татарка Д.А. (довіреність від 30.11.2015 № 11),

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у травні 2015 року звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 1489591,78 грн. пені, 834252,09 грн. 3% річних, 3889948,14 грн. інфляційних втрат та повернення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2015 (суддя Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 (у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В. - головуючого, Широбокової Л.П., Крутовських В.І.) у задоволенні позову повністю відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів.

Судами встановлено, що між сторонами на підставі договору № 13/3424-ТЕ-18 від 28.12.2012 виникли правовідносини з поставки природного газу, згідно з якими ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язався з 01.01.2013 по 31.12.2013 поставити, а КП "Теплоенергетик" (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу із остаточним розрахунком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, фактично переданий виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробництва комерційної діяльності) газ обсягом до 21474 куб. м, вартістю 28113760,80 грн., з ПДВ.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором. Відповідач вважає, що передбачені договором порядок і строки розрахунків за отриманий ним газ змінені, тому він не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

Основним видом діяльності КП "Теплоенергетик" є виробництво та реалізація теплової енергії. Для забезпечення такої діяльності укладено договір.

Загальні засади формування тарифів на теплову визначені у статті 20 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до якого, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачати механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання пункту 24 статті 14, пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014, якою затверджений порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, Комунальним підприємством "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" 02.10.2014 та 13.10.2014 укладено договори № 533/30 та № 736/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). За умовами договорів сторони дійшли згоди сплатити заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором № 13/3424-ТЕ-18 від 28.12.2012 природний газ.

Укладені договори про організацію взаєморозрахунків свідчать, що державою в особі уповноважених нею органів визнано, що встановлений Комунальним підприємством "Теплоенергетик" тариф на теплову енергію, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), і при формуванні якого використовується вартість газу, придбаного для її виробництва, є нижчим її собівартості.

На виконання договорів № 533/30 від 02.10.2014 та № 736/30 від 13.10.2014 Комунальним підприємствм "Теплоенергетик" перераховано Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" 3561625,30 грн. та 16939522,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 15.10.2014 та № 5 від 27.10.2014.

Заборгованість, яка виникла за договором, погашена в повному обсязі.

Укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків № 533/30 від 02.10.2014 та № 736/30 від 13.10.2014 сторонами змінено порядок і строки виконання покупцем грошових зобов'язань, які виникли за договором.

Відповідно до пунктів 16 вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії щодо предмета договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що підстав для стягнення сум, нарахованих за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, немає, оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, які визначені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-114гс14, від 23.09.2014 у справі №3-119гс14, від 16.09.2014 у справі № 3-111гс14.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 912/1683/15 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.