ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 911/2271/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою "Певекс" Лтд на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі № 911/2271/15 господарського суду Київської області за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою "Певекс" Лтд до Державного підприємства "Жулянський машинобудівний завод "Візар" про стягнення 858,59 грн. та встановлення розміру орендної плати,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Римар Н.С., дов. № 194-10 від 13.01.2015р.,

Ткачова Д.В., дов. № 194-2194 від 23.09.2015р.

В с т а н о в и в :

Виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою "Певекс" Лтд (далі - ВКФ ТОВ "Певекс", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Жулянський машинобудівний завод "Візар" (далі - ДП "Жулянський машбудзавод "Візар", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 858,53 грн. надмірно сплаченої орендної плати та встановлення розміру орендної плати за травень 2014р. у розмірі 2483,81 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р., у задоволенні позову ТОВ "Певекс" відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Певекс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 629, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 103, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення з ДП "Жулянський машбудзавод "Візар" надмірно сплачені 858,53 грн.

ДП "Жулянський машбудзавод "Візар", у письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "Певекс", викладених ним у цій скарзі, просило судові рішення у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2001р. між ДП "Жулянський машбудзавод "Візар" (Орендодавець) та ВКФ ТОВ "Певекс" Лтд (Орендар) було укладено договір оренди № 96 (далі - Договір оренди № 96), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) з метою ефективного використання державного майна і отримання прибутку Орендодавець передав в оренду приміщення в гуртожитку № 7, що знаходиться на першому поверсі та відокремлене від жилих кімнат, за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 46, загальною площею 54 кв.м. Вказане приміщення надається Орендарю під офіс-магазин.

Згідно п. 2.1. Договору оренди № 96, Орендодавець зобов'язаний, зокрема, надати визначене приміщення у користування Орендаря на строк дії даного Договору до 31.12.2007р.

При цьому, в п. 7.3. Договору оренди № 96 встановлювалось, що він вступає в силу з 01.01.2001р.

Крім того, 01.11.2011р. між ДП "Жулянський машбудзавод "Візар" і ВКФ ТОВ "Певекс" було підписано додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 96 (далі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої сторони домовились внести зміни до умов останнього, у зв'язку з проведенням незалежної оцінки об'єкта оренди станом на 31.10.2011р. відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 832 і від 14.09.2011р. № 961, зокрема, виклавши п. 4.1. Договору оренди № 96 в редакції про те, що орендна плата визначається у порядку, передбаченому Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. № 961, а орендна ставка встановлюється у розмірі 20% від вартості майна на рік, що в грошовому виразі становить 22352,83 грн/рік.; розмір орендної плати за перший (базовий) місяць листопад 2011 року встановлюється у розмірі 2237,52 грн., з урахуванням ПДВ; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку чи в інших випадках, передбачених законодавством України; орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, у термін не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Також, відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 1, сторони домовились і про продовження терміну дії Договору оренди № 96 до 31.10.2014р.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору оренди №96 із змінами, внесеними Додатковою угодою № 1, у період з листопада 2011 року по травень 2014 року Відповідач виставляв Позивачу рахунки по орендній платі, які повністю оплачувались останнім.

В наступному, 01.06.2014р. між ДП "Жулянський машбудзавод "Візар" (Орендодавець), ВКФ ТОВ "Певекс" Лтд (Орендар) та КП "Готельно-гуртожитковий комплекс" (Новий орендодавець) було підписано договір №96/1 про заміну сторони у договорі № 96 від 01.01.2001 року (далі - Договір № 96/1), відповідно до умов якого (п. 1.) Орендодавець зі згоди Орендаря передав, а Новий орендодавець прийняв на себе права та обов'язки сторони Орендодавця у Договорі № 96 з 01.06.2014р.

Також, згідно п. 3. Договору № 96/1, Орендодавець та Орендар на підставі проведеної попередньої звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2014р. підтверджують відсутність у них заборгованості по орендній платі та по інших грошових зобов'язаннях, що передбачені Договором оренди № 96.

Вимогами ВКФ ТОВ "Певекс" у даній справі, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з ДП "Жулянський машбудзавод "Візар" 858,53 грн. надмірно сплаченої у період з травня 2012р. по травень 2014р. орендної плати та встановлення розміру орендної плати за травень 2014р. у розмірі 2483,81 грн., з посиланням на положення ст.ст. 759, 762, 793, 795, 1212 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 283, 286 ГК України, і на те, що ним у період з травня 2012р. по травень 2014р. було безпідставно сплачено орендну плату у розмірі, більшому ніж передбачалось умовами договору оренди № 96 від 01.01.2001р. та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" і, зокрема, без урахування індексу інфляції, який у спірний період був менший, ніж передбачалось у виставлених рахунках по орендній платі за кожний попередній місяць.

Апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 16, 599, 632, 651-654, 1212 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 202, 283, 286 ГК України, ст.ст. 2, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спору), п.п. 12, 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, та встановлених обставин справи, зокрема, про те, що отримані Відповідачем за договором оренди № 96 від 01.01.2001р. від Позивача грошові кошти на підставі виставлених рахунків, не можна вважати безпідставно набутим майном, а тому не можуть бути витребувані стороною цієї угоди в порядку ст. 1212 ЦК України, тоді як протягом дії договору оренди № 96 та внесення до нього змін сторони виконували свої зобов'язання за цією угодою, у тому числі - щодо своєчасного здійснення розрахунків за оренду приміщення на підставі виставлених рахунків і жодних заперечень щодо розміру орендної плати у спірний період Позивачем не заявлялось, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для зміни ціни у зобов'язанні, яке вже припинене, через його належне виконання, а обраний Позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам діючого законодавства, дійшов висновку про безпідставність доводів та вимог Позивача, у зв'язку з чим, погодившись з висновками суду першої інстанції про відмову в даному позові, рішення останнього залишив без змін.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою "Певекс" Лтд залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі № 911/2271/15 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.