ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 910/6448/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 03 червня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 рокуу справі№ 910/6448/15-ггосподарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чинар-Груп"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників: від позивача: від третьої особи:Нейрановський А.О., ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Чинар-Груп" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Позов мотивовано невиконанням третьою особою кредитного договору щодо повернення коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), у справі №910/6448/15-г у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не скористався своїм правом на досудове врегулювання спору.

Також суди вказали, що банк вже реалізував своє право на задоволення вимог, обравши один із способів звернення стягнення, визначених Законом України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору, а саме: за рішенням суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації земельної ділянки на прилюдних торгах.

Також суди послались на безпідставне ототожнення позивачем понять "передача права власності" та "визнання права власності".

Встановивши, що позивач не скористався своїм правом на здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки шляхом подання відповідної заяви до державних органів, що здійснюють реєстрацію права, та не вчинив дій щодо досудового врегулювання спору шляхом добровільної передачі права власності на предмет іпотеки, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на положення ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку".

У скарзі зазначається, що за змістом ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. І тільки ця обставина маже бути підставою для припинення зобов`язання як такого, що вважається виконаним згідно ст. 599 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2015 касаційну скаргу у справі №910/6448/15-г прийнято до провадження.

ОСОБА_4 надала суду письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність

застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2007 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", яке перейменовано на ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та громадянкою ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310.

У забезпечення вимог кредитора за кредитним договором 31.08.2007 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" як іпотекодержателем та ОСОБА_4 як іпотекодавцем укладено іпотечний договір.

За п.п.1,2 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, зокрема: земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0453 га та земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0547 га.

Також судами встановлено, що 15.04.2010 ОСОБА_4 без отримання письмової згоди іпотекодержателя продано предмет іпотеки громадянину ОСОБА_7, який, в свою чергу, придбану земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 продав 14.05.2010 за договором купівлі-продажу ТОВ "Чинар-Груп".

Відповідно до ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Наказом Міністерства юстиції України №656/6 від 16.04.2014 затверджено тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, яким виключена можливість реалізації земельних ділянок з електронних торгів, що унеможливлює виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013 у справі №5011-55/13034-2012 за відповідним наказом суду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.12.2014 в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013 у справі № 5011-55/13034-2012 відмовив.

04.08.2015 виконавчий документ на виконання рішення суду у справі №5011-55/13034-2012 повернуто стягувачу у зв`язку із неможливістю виконання наказу господарського суду від 26.02.2013 до врегулювання проблеми на законодавчому рівні.

У зв`язку із тим, що умови кредитного договору не було виконано позичальником, а виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №5011-55/13034-2012 від 26.02.2013 є неможливим з наведених причин, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду із цим позовом за захистом порушених прав.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій у цій справі передчасними з огляду на наступне.

За ст.36 Закону України "Про іпотеку" законодавець надає право сторонам вирішити питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Також згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

За ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 10 договору іпотеки визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до п.10.3.1 договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що на підставі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі та ч.2 ст.16 ЦК України іпотекодержатель має право на його застосування.

Звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором (див. постанову ВСУ від 26.12.2011 у справі №4/1).

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (див. постанову ВСУ від 11.12.2013).

Відповідно до ст.1 ГПК України, зокрема, юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за змістом ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням (див. постанову ВСУ від 09.09.2014 № 922/3658/13).

Судами встановлено, що виконавчий документ на виконання рішення суду у справі №5011-55/13034-2012 було повернуто стягувачу у зв`язку із неможливістю виконання наказу господарського суду від 26.02.2013.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Вказаним положенням судові рішення попередніх інстанцій не відповідають, у зв`язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 п.3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направляє справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене вище, встановити наявність/відсутність порушених прав та інтересів позивача та підстав для задоволення позову, в залежності від встановлених обставин слід вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі №910/6448/15-г скасувати.

Справу №910/6448/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков