ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 910/4517/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 05.03.2015 р.у справі№ 910/4517/14 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (надалі - ТОВ "Ринок "Шувар")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (надалі - ТОВ "Солстрой")третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (надалі - ТОВ "Статусбуд")проусунення недоліків виконаних робітза участю представників: від позивача- Прохоренко О.І., Кулигін А.Є.від відповідача- Ярошенко О.М., Олєйніков Є.В.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В березні 2014 року ТОВ "Ринок "Шувар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Солстрой" та просило суд зобов'язати відповідача до 30.09.2014 р. усунути недоліки виконаних робіт за договором підряду № 23/09-06 від 01.09.2010 р. щодо влаштування бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 46 (примусове виконання обов'язку в натурі), шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300).

В подальшому, ТОВ "Ринок "Шувар" подано заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої просило суд зобов'язати відповідача усунути недоліки робіт, виконаних згідно з Договором підряду № 23/09-06 від 01.09.2010 р. впродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. (суддя Головатюк Л.Д.), у урахуванням уточнених позовних вимог, позов задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Солстрой" усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду № 23/09-06 від 01.09.2010 р. по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 46 (примусове виконання обов'язку в натурі), шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - впродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. (головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, ТОВ "Солстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а дану справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) ТОВ "Солстрой" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р., касаційну скаргу ТОВ "Солстрой" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 17.11.2015 р.

16 листопада 2015 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ТОВ "Ринок "Шувар" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого заявник просить суд залишити без задоволення подану ТОВ "Солстрой" касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р., з метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги складність справи, а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, розгляд касаційної скарги ТОВ "Солстрой" відкладено на 24.11.2015 р.

До початку судового засідання, 24.11.2015 р., через канцелярію Вищого господарського суду України від ТОВ "Ринок "Шувар" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи № 910/4517/14 та продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 р. задоволено клопотання ТОВ "Ринок "Шувар" про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи № 910/4517/14, продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Солстрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. у справі № 910/4517/14, відкладено розгляд касаційної скарги на 01.12.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2010 р між ТОВ "Ринок "Шувар" (замовник) та ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) укладено договір підряду № 23/09-06 (надалі - Договір підряду), з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до умов якого замовник доручив генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" з інженерними мережами та під'їзними шляхами із твердим покриттям на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" у м. Львові на вулиці Хуторівка, 4-6.

Судами з'ясовано, що роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" виконувались генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року по листопад 2011 року включно, що підтверджується актом № 15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1 578 900 грн., актом № 20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5 452 777,50 грн. та актом № 24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6 315 600 грн. Загальна вартість збудованого згідно з Договором підряду дорожнього покриття на об'єкті будівництва становила 13 347 277,50 грн.

15 лютого 2013 було виявлено часткове руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба", виконаного згідно з Договором підряду.

15 лютого 2013 року за вихідним № 01.61 ТОВ "Ринок "Шувар" надіслало відповідачу вимогу про необхідність з'явитися на Об'єкт будівництва для встановлення причин руйнування дорожнього покриття і запровадження заходів для усунення недоліків виконаних робіт, однак такі вимоги залишились не виконаними.

Однак, ТОВ "Солстрой" своїми листами від 27.02.2013 р. за № 20-27/02/13-1 та від 28.03.2013 р. № 20-221 повідомило про те, що вимога позивача відправлена безпосередньо виконавцю влаштування дорожнього покриття - ТОВ "Статусбуд", сам відповідач в роботі комісії по встановленню причин виникнення недоліків дорожнього покриття участі не брав, і рекомендував позивачу звернутися з вимогою про усунення недоліків влаштування дорожнього покриття безпосередньо до субпідрядника - ТОВ "Статусбуд", який виконував роботи по створенню дорожнього покриття, при цьому, ТОВ "Солстрой" жодних дій, спрямованих на усунення таких недоліків, не вжив.

Також, 27.08.2013 р. відповідачу було надіслано претензію № 11-330, в якій позивач вимагав розпочати роботи по усуненню недоліків виконаних робіт у 14-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії.

Проте, ТОВ "Солстрой" до усунення недоліків виконаних робіт не приступив, відповіді на претензію не надав, що і стало підставою для звернення ТОВ "Ринок "Шувар" до господарського суду міста Києва з відповідними позовними вимогами про зобов'язання відповідача усунути недоліки робіт, виконаних згідно з Договором підряду, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 46 (примусове виконання обов'язку в натурі) шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - впродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.

Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідно до висновку експерту № 8194, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 р., вказано на наявні недоліки бетонної плити дорожнього покриття та підтверджено обґрунтованість вимог позивача про те, що неналежне виконання робіт відповідачем за Договором підряду є причиною руйнування дорожнього покриття з виходом фібри на поверхню, а також знижує експлуатаційні та технічні показники покриття, внаслідок чого зменшується довговічність конструкції дорожнього покриття.

Судова колегія вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів дещо передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У відповідності зі ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 884 ЦК України підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Зважаючи на те, що питання якості виконаних відповідачем робіт було суперечливим у даній справі (позивач стверджував про наявність з вини відповідача недоліків робіт, виконаних згідно з Договором підряду, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі. Фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 46, а відповідач, у свою чергу, наполягав на відсутності його вини), то з метою вирішення зазначеного питання, яке потребує спеціальних знань, господарський суд першої інстанції скористався наділеними йому повноваженнями для призначення відповідної судової експертизи.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. призначено будівельно-технічну експертизу, за результатами якої було встановлено, що причинами появи вище зазначених пошкоджень могло стати нерівномірне та неналежне вібрування (ущільнення) фібробетонної суміші, відступ від технології догляду за бетоном при низьких температурах та застосування бетонної суміші невідповідної марки.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині відповідного рішення (чи постанови) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всупереч вимогам вказаних норм права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача у справі - ТОВ "Солстрой", щодо висновків експерта, викладені у відповідних запереченнях, в тому числі, в апеляційній скарзі, не навівши обґрунтованих підстав їх відхилення та не надавши при цьому їм належної правової оцінки.

Як роз'яснено у п. 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики судової експертизи", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки експертному висновку, оскільки не з'ясували, зокрема, чи було додержано вимоги законодавства у проведенні судової експертизи, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано належним чином, які саме зобов'язання були покладені на відповідача у справі відповідно до Договору підряду, укладеного між сторонами, а також, якими документами узгоджувалося та підтверджувалося виконання відповідних робіт, передбачених Договором підряду, на недоліки виконання яких і посилався позивач у справі.

За наведених підстав, враховуючи порушення місцевим та апеляційним господарськими судами приписів ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 47 ГПК України, якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. у справі № 910/4517/14 скасувати.

Справу № 910/4517/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков