ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 910/12681/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015

зі справи № 910/12681/15

за позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (далі - ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ"), м. Дніпропетровськ,

до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), м. Київ,

про стягнення 2 031,24 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Пушкарьова К.В. предст. (дов. від 03.09.2015)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до МТСБУ про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 031,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015 зі справи № 910/12681/15 (суддя Головатюк Д.Д.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивач не є потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно не має права на відшкодування відповідачем шкоди завданої особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відповідач, у свою чергу, не є особою, відповідальною за збиток, завданий особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 наведеного закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 (судді Ткаченко Б.О.- головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду про відмову в позові залишено без змін, проте підставою для відмови в позові апеляційним господарський судом став пропуск позивачем річного строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 12.11.2012 ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ" як страховиком та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" як страхувальником укладено Договір № 12AC4RK добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір), відповідно до якого позивач застрахував автомобіль страхувальника марки ВАЗ 217130, д.р.н. АА 7693 МК;

- 20.06.2013 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів марки NISSAN TIIDA, д.р.н. АА 8721 НР та марки ВАЗ 217130, д.р.н. АА 7693 МК, що сталась по вулиці Курська, 13-Д в місті Києві, автомобіль марки ВАЗ 217130, д.р.н. АА 7693 МК отримав механічні пошкодження;

- згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.07.2013 у справі № 760/14151/13-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм (власником) автомобіля марки NISSAN TIIDA, д.р.н. АА 8721 НР Шкаленком Р.В. вимог Правил дорожнього руху України;

- у відповідності до звіту ТОВ "ЕАК "Довіра" від 01.07.2013 № 88-2013 про оцінку автомобіля марки ВАЗ 217130, д.р.н. АА 7693 МК встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, яка склала 2 031,24 грн.;

- на підставі страхового акта від 09.08.2013 № И-2583 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 2 031,24 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 12.08.2013 № 2638.

- винуватець ДТП Шкаленко Р.В. належить до пільгової категорії громадян України та має посвідчення учасника бойових дій АА № 525665 від 11.12.1996;

- позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.02.2015 № 20-02/02-04 про перерахування на користь позивача 2031,24 грн. в рахунок виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що МТСБУ є особою, яка здійснює відшкодування збитків внаслідок ДТП, винуватцями якої є, зокрема учасники бойових дій;

- листом від 04.03.2015 № 3/1-05/6474 відповідач повідомив позивача про відмову у відшкодуванні, у зв'язку з неподанням позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для відшкодування МТСБУ витрат, понесених позивачем у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно з приписами статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пп. "г" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є МТСБУ, що помилково не було враховано у вирішенні спору судом першої інстанції.

Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 № 910/22731/14).

За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним та обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень статей 512, 993 ЦК України, а не 1191 ЦК України (право зворотної вимоги до винної особи [регресу]), у зв'язку з чим посилання суду апеляційної інстанції, окрім інших також на приписи статті 1191 ЦК України є помилковим.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки (у даному випадку до МТСБУ) про відшкодування виплачених ним сум (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/9494/14).

У зв'язку з наведеним, висновок суду апеляційної інстанції про відмову з позові, у зв'язку з пропуском позивачем річного строку для звернення із заявою про страхове відшкодування є безпідставним.

Відповідно, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову.

Судові витрати зі справи покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням касаційної скарги та прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 зі справи № 910/12681/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" 2031,24 грн. виплаченого страхового відшкодування, 1827,00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 913,50 грн. судового збору з апеляційної скарги, 2191,40 грн. судового збору з касаційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич