ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 904/4050/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АСА ПЛЮС", м. Донецьк,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015

зі справи № 904/4050/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСА ПЛЮС" (далі - ТОВ "АСА ПЛЮС"), м. Донецьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" (далі - ТОВ "АМСТОР"), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 28 528,80 грн.,

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АСА ПЛЮС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "АМСТОР" про стягнення (з урахуванням збільшених позовних вимог) 19 190,56 грн. безпідставно набутих коштів та нарахованих інфляційний втрат, 3% річних, пені у загальному розмірі 14 013,64 грн., всього 33 204,20 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 зі справи № 904/4050/15 (суддя Кармазіна Л.П.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (судді Кузнецов В.О. - головуючий, Науменко І.М., Вечірко І.О.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що кошти, які просить стягнути позивач набуті відповідачем за наявності правової підстави та не можуть бути витребувані в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставне збагачення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "АСА ПЛЮС" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- в період з 04.10.2013 по 23.10.2013 ТОВ "АМСТОР" як наймодавцем та ТОВ "АСА ПЛЮС" як наймачем укладено договори найму, за умовами яких наймодавець передав, а наймач прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень для надання послуг страхування. Відповідно до пункту 1.11 вказані договори діють по 31.10.2015 включно;

- пунктами 2.3 наведених договорів сторони погодили, що після закінчення терміну їх дії або у випадку відмови чи залишення наймачем приміщення до закінчення терміну дії договорів, наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві приміщення за Актом повернення нежитлового приміщення у стані, не гіршому за стан, в якому його було передано в найм, з врахуванням нормального зносу;

- об'єкт найму вважається повернутим наймодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення нежитлового приміщення (пункти 2.4 договорів);

- платежі згідно пунктів 3.1 договорів наймач зобов'язаний сплачувати щомісяця (починаючи з дати підписання акту приймання-передачі) до 05 числа поточного місяця, шляхом внесення передоплати на розрахунковий рахунок наймодавця згідно умов договорів ( пункти 3.2 договорів);

- пунктами 5.1.5 договорів сторони погодили, що наймач зобов'язаний повідомляти наймодавця за три місяці про майбутнє звільнення приміщень, як у зв'язку з закінченням договору, так і при достроковому його розірванні; здати приміщення наймодавцю згідно з актом повернення нежитлового приміщення в належному стані і у передбачений термін;

- 10.07.2014 сторонами укладені додаткові угоди, згідно яких розірвано з 15.07.2014 договори найму від 04.10.2013 № А-2/294, від 04.10.2013 № А-3/299, від 04.10.2013 № А-6/211, від 04.10.2013 № А-7/173, від 04.10.2013 № А-9/239, від 04.10.2013 № А-10/223, від 23.10.2013 № А-13/215;

- 15.07.2014 позивач повернув, а відповідач прийняв орендовані нежитлові приміщення, що підтверджується складеними актами повернення нежитлових приміщень, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств;

- 27.02.2015 ТОВ "АСА ПЛЮС" надіслало на адресу ТОВ "АМСТОР" претензію від 26.02.2015 № 22/15, в якій просило повернути сплачену, але невикористану частину орендної плати за період з 15.07.2014 по 31.07.2014 у розмірі 19190,56 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача в порядку статті 1212 ЦК України перерахованої позивачем та невикористаної суми орендної плати внаслідок розірвання договорів найму, а також нарахованих на таку суму інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз даної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисті. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що між сторонами спору виникли відносини зобов'язального характеру і кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано відповідачем в якості орендної плати за договорами найму, тобто за наявності правової підстави (в порядку виконання договірного зобов'язання),- дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для витребування таких коштів у відповідача в порядку статті 1212 ЦК України, у зв'язку з чим правомірно відмовили в позові.

Крім того, саме по собі розірвання договорів найму не може бути підставою для застосування приписів статті 1212 ЦК України, оскільки, за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта статті 653 ЦК України).

Доводи ТОВ "АСА ПЛЮС" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 зі справи № 904/4050/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АСА ПЛЮС" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич