ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 925/2415/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаКравець О.С., представник,відповідачаТруфанова О.С., представник, третіх осіб1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015у справі№925/2415/14 Господарського суду Черкаської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег"доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1)Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, 2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"провитребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просить витребувати у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та передати ТОВ "Берег" зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тон, що знаходиться на зберіганні у філії "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" за адресою: м. Городище Черкаської області, вул. Індустріальна, 12.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 (суддя Спаських Н.М.) позов задоволено повністю; витребувано у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег" зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тони, що знаходиться на зберіганні у філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" на підставі договору із ПАТ КБ Приватбанк №65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012 та складської квитанції на зерно №542 від 12.11.2012 АФ №416221; стягнуто з відповідача на користь позивача 2757,18 грн на відшкодування судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінено третю особу-2 Філію "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (у зв'язку з закриттям філії) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Новіков М.М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст.ст.397, 1212 Цивільного кодексу України, та норм процесуального права, а саме: ст.ст.45, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить постанову залишити без змін.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 05.10.2012 Октябрським районним судом м.Полтава прийнято рішення у справі №2/1622/5779/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ "Святослав", ТОВ "Птахофабрика Орловецька", ТОВ "Берег", ТОВ "Черкаси-Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №КС-310Д від 14.07.2008, №КС-242Д від 11.01.2008, яким позов задоволено повністю і стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за вказаними кредитними договорами.

На виконання вищезазначеного рішення 17.10.2012 року Октябрським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист №2/1622/5779/2012.

19.10.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно ТОВ "Берег" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна в межах суми боргу 9042280,36 грн.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області 22.10.2012 при виконанні виконавчого листа Октябрського районного суду м.Полтави №2/1622/5779/2012 описано та арештовано таке майно позивача: незібраний урожай кукурудзи, який знаходиться на полях.

12.11.2012 було складено Акти державного виконавця, в яких зазначено про те, що 12.11.2012 за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Мале Старосілля, представниками відповідача за допомогою орендованої спеціальної техніки розпочато збір описаного й арештованого майна - урожаю кукурудзи. Зібраний урожай переміщується за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Індустріальна, 12 до філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" з метою фактичного зважування та подальшого зберігання. Фактично було завезено зерно загальною вагою 86160 кг.

Вага вивезеного урожаю зерна кукурудзи у кількості 86160 кг також підтверджується наявними в матеріалах справи Актами зважування зернової продукції №№1-3 від 12.11.2012, складеними за участю представників ПАТ КБ "Приватбанк" та філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія".

Тоді ж, 12.11.2012, між філією "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія", як зерновим складом, та відповідачем, як поклажедавцем, було укладено договір складського зберігання кукурудзи №65, за умовами п.1.1 якого поклажодавець передає, а зерновий склад приймає зернову культуру (далі - продукція), забезпечує - при необхідності - доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання (включаючи доробку вентилюванням та охолодженням в процесі зберігання) і проводить відпуск продукції поклажодавцю. У цьому договорі під терміном "зернова культура" розуміється зерно кукурудзи (п.1.2). Продукція передається на зберігання з умовою "до запитання", але не довше ніж до 01.05.2013, крім випадку, передбаченого п.3.3, 3.7 цього Договору. Термін зберігання продукції обчислюється по кількості календарних днів фактичного періоду зберігання (п.1.3).

В п.2.5 Договору зберігання вказано про те, що продукція зберігається за адресою: 19502, м. Городище, Черкаська область, вул. Індустріальна, 12.

Передача продукції за Договором зберігання підтверджується наявною в матеріалах справи складською квитанцією на зерно №542 від 12.11.2012 серія АФ №416221.

22.11.2012 ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави по справі №2/1622/5779/2012 заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05.10.2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ "Святослав",ТОВ "Птахофабрика Орловецька", ТОВ "Берег", ТОВ "Черкаси-Дніпро" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по кредитним договорам на загальну суму 9042280,36 грн. скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Постановою від 26.11.2012 про закінчення виконавчого провадження, що винесена державним виконавцем на підставі ухвали Октябрського районного суду м.Полтави по справі №2/1622/5779/2012 від 22.11.2012, знято арешт з всього майна (рухомого та нерухомого) боржника ТОВ "Берег", які були накладені актами опису й арешту майна боржника державними виконавцями виконавчої групи відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24.01.2013 у справі №1622/12822/2012 за заявою ПАТ "Приватбанк" вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Берег" в межах суми заявлених позовних вимог - 21837965,45 грн з описом цього майна та передачею його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві та предметів, що швидко псуються. Окрім того, судом було заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег" вчиняти будь-які дії по відчуженню вищезазначеного майна.

15.07.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36223076 на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави у справі №1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013, якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ТОВ "Берег", окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві предметів, що швидко псуються, та кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ "Берег", перелік яких наведено у цій постанові. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014 по справі №1622/12822/2012 провадження №22-ц/786/2904/14 рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 18.06.2014 в частині стягнення з ТОВ "Берег" заборгованості за кредитними договорами №КС-310Д від 14.07.2008 та №КС-242Д від 11.01.2008 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "При ватбанк" до ТОВ "Берег" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №КС-310Д від 14.07.2008 та № КС- 242Д від 11.01.2008 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014 у справі №1622/12822/2012 (провадження №22-ц/786/2904/14) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24.01.2013.

Позивач направив відповідачу вимогу №440 від 28.10.2014 про повернення зерна кукурудзи врожаю 2012 року, яке передано на зберігання третій особі-2.

Крім того, позивач звернувся до філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" із заявою №437 від 28.10.2014 про відвантаження зерна кукурудзи врожаю 2012 року.

Однак, звернення позивача були залишені без відповіді.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, мотивуючи свої вимоги тим, що після того, як було скасовано арешт майна позивача, відповідач, як зберігач арештованого майна позивача, повинен був повернути це майно позивачу, але не зробив цього. Тобто, правова підстава, на якій відповідач отримав на зберігання спірне майно (зерно кукурудзи) відпала, у зв'язку з чим вказане майно має бути повернуто відповідачем відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст.11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами на підставі правової оцінки зібраних у справі доказів встановлено, що арешти, накладені державною виконавчою службою на належне позивачу майно при здійсненні виконавчого провадження з виконання рішень Октябрського районного суду м. Полтави у справах №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013 на час звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у відповідача майна (зерна кукурудзи) були скасовані і відповідач, як сторона виконавчих проваджень, був про це повідомлений; належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного або доказів, які б свідчили про наявність на час вирішення спору чинних арештів на майно позивача у судових справах, де стягувачем є відповідач, і на їх виконання та забезпечення поширюється укладений між відповідачем і третьою особою-2 Договір зберігання, суду не надано.

Доводи скаржника стосовно того, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області до відповідача щодо повернення майна з відповідального зберігання не звертався і позов у даній справі подано передчасно, не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені. Касаційна ж інстанція, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не наділена повноваженням з переоцінки доказів у справі.

При цьому господарськими судами обґрунтовано відхилено посилання скаржника на те, що позов було пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки спірне зерно кукурудзи зберігається у філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія". Так, суди попередніх інстанцій встановили, що за Договором зберігання саме відповідач є поклажодавцем, тобто особою, яка передала зерно на зберігання. На ім'я відповідача було оформлено і видано складську квитанцію серії АФ №416221 №542 від 12.11.2012.

Крім того, за умовами укладеного між відповідачем та філією "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" Договором зберігання (п.п.3.6, 7.1, 7.2) передбачено, що відпуск продукції зі зберігання здійснюється Зерновим складом партіями на підставі письмової заяви відповідача, у присутності його представника, за умови остаточного розрахунку за наданий Зерновим складом обсяг послуг. Власником переданої на зберігання і доробку продукції є поклажодавець (відповідач). Зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією відповідача, крім випадків, передбачених п.п.6.7 (заборгованість поклажодавця за зберігання перевищує вартість продукції) і 8.7 (закінчення терміну зберігання) цього договору.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі №925/2415/14 залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда