Постанова ВГСУ від 01.10.2015 року у справі №922/1601/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 922/1601/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.15у справі№922/1601/15 Господарського суду Харківської областіза позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" стягнення коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" про стягнення солідарно з відповідачів 107430,40 грн. попередньої оплати і 24436,20 грн. пені. Позивач посилався на непоставку відповідачем-1 обладнання на спірну суму попередньої оплати за договором №28/02-2014 від 19.02.14.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.15 (суддя Інте Т.В) в позові відмовлено. Суд виходив з того, що обов'язок відповідача-1 поставити товар в об'ємі зазначеному в специфікації виникає після сплати позивачем повної вартості товару, чого останнім зроблено не було. Отже, суд дійшов висновку, що строки поставки обладнання відповідачем порушені не були, а тому у позивача відсутнє право вимоги повернення спірної суми попередньої оплати та стягнення з відповідача-1 пені за прострочення поставки товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.15 (судді: Слободін М.М., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 107430,40 грн. попередньої оплати і 14661,76 грн. неустойки. У стягнені 9774,44 грн. неустойки відмовлено. Апеляційний господарський суд установив, що оплата за договором здійснюється у два етапи; що позивачем були виконані умови спірного договору та перераховано відповідачеві 642152,60 грн., проте відповідачем-1 поставлено обладнання лише на суму 495535 грн.; розмір попередньої оплати за непоставлений товар склав 146617,60 грн. Водночас суд апеляційної інстанції визнав, що відповідач повернув позивачу 39187,20 грн. попередньої оплати, а отже, сума попередньої оплати, на яку не було відвантажене відповідачем-1 обладнання та яка підлягає поверненню останнім, становить 107430,40 грн. Суд також установив, що спірна сума перераховувалася позивачем за банківськими реквізитами відповідача-1, вказаними у договорі.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг", яке просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: зобов'язати відповідача-1 повернути 107430,40 грн. попередньої оплати лише після отримання цих коштів від ПАТ "Банк Форум", у решті позову відмовити. Скаржник посилається на те, що позивач помилково перерахував спірну суму передоплати на рахунок відповідача-1, відкритий у ПАТ "Банк Форум" та вказує, що повідомляв позивача про зміну банківських реквізитів і направляв йому додаткову угоду до договору про зміну реквізитів.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.02.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" - покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" - постачальником був укладений договір поставки №28/02-2014. За умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця обладнання для лінії гранулювання, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором. Загальна ціна договору складає 739897 грн., в тому числі ПДВ - 123316,17 грн.; ціна на товар встановлюється у специфікації (пункти 2.1, 2.2 договору). Така ж вартість обладнання була визначена сторонами у специфікації від 05.02.14. Згідно із пунктами 4.1.1, 4.1.2 договору оплата за товар здійснюється в два етапи: 1 етап - попередня оплата в розмірі 60% від загальної вартості товару, що складає 443938,20 грн., у тому числі ПДВ 73989,70 грн., яка здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 10 календарних днів з моменту набуття договором чинності і отримання рахунку на оплату; 2 етап - оплата 40% від загальної вартості товару, що становить 295958,80 грн., в тому числі ПДВ - 49326,47 грн., яка здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 5-ти банківських днів після отримання повідомлення відповідача про готовність товару до передачі, про що постачальник повідомляє покупця в письмовій формі. Термін поставки обладнання сторони визначили у пункті 5.1 договору та який складає не більше 70 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. При цьому, як установив суд, відповідач-1 повинен був поставити обладнання за договором до 05.05.14. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність постачальника за затримку поставки товару у вигляді сплати неустойки та визначено граничний розмір останньої (не більше 10% від загальної вартості непоставленого товару). Пунктом 9.3 договору сторони обумовили необхідність письмового повідомлення про зміну реквізитів та визначили ризики настання негативних наслідків у разі нездійснення такого. Відповідно до пункту 9.4 усі зміни до договору оформляються додатковими угодами, які є його невід'ємною частиною. Пунктом 10 договору визначено адреси та банківські реквізити сторін, та зазначено, окрім іншого, платіжні реквізити відповідача-1: п/р 26002300227442 в ПАТ "Банк Форум", м. Київ. В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції установлено, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві-1 в якості попередньої оплати грошові кошти, а саме: 242000 грн. згідно з платіжним дорученням №101 від 20.02.14, 158000 грн. згідно з платіжним дорученням №47 від 21.02.14 та 43938,20 грн. за платіжним дорученням №52 від 24.02.14, всього в сумі 443938,20 грн., що складає 60% від загальної вартості товару. Як вже зазначалося, за умовами договору оплата другої частини вартості обладнання (у розмірі 40%) здійснюється у разі готовності товару до відвантаження на підставі повідомлення від постачальника із визначенням суми до сплати. Апеляційним господарським судом установлено, що відповідачем-1 були надані повідомлення від 26.03.14 щодо готовності поставки товару на суму 107430,40 грн. та від 16.04.14 щодо готовності поставки товару на суму 90783,60 грн., всього на суму 198214 грн. Позивач перерахував відповідачеві-1 198214,40 грн., а саме: 107430,40 грн. згідно з платіжним дорученням №200 від 27.03.14, 50000 грн. згідно з платіжним дорученням №239 від 07.04.14 та 40784 грн. за платіжним дорученням №568 від 05.06.14. Отже, загальна сума перерахованих позивачем коштів за спірним договором склала 642152,60 грн. При цьому, як установив суд, позивач здійснював платежі у відповідності до визначених сторонами у договорі реквізитів відповідача-1; зміни у договір щодо реквізитів останнього у встановленому договором порядку не вносилися; відповідна додаткова угода укладена не була. Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач-1 за видатковими накладними відвантажив позивачеві обладнання за договором лише на суму 495535 грн. Відтак, позивачеві було недопоставлено обладнання на суму 146617,60 грн. Між тим, як було установлено судом, відповідач-1 визнав та частково повернув борг у сумі 39187,20 грн. до звернення позивача з позовом до суду; тобто сума попередньої оплати, на яку не було відвантажене відповідачем-1 обладнання та яка підлягає поверненню останнім, становить 107430,40 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агросвіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "І.С.К. Інжиніринг" про стягнення 107430,40 грн. попередньої оплати і 24436,20 грн. неустойки за порушення строків поставки обладнання. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Положеннями статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього ж Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за спірним договором сторони передбачили в розділі 7 договору. Так, як вже зазначалося, у пункті 7.2 договору обумовлено нарахування неустойки за прострочення поставки обладнання. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставин та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що позивач на виконання умов спірного договору поставки здійснив оплату товару в два етапи у сумі 642152,60 грн. Суд також установив, що позивач здійснював платежі у відповідності з вимогами договору; зміни у договір щодо реквізитів оплати сторони не внесли (додаткова угода про таке не укладалася). Установив суд апеляційної інстанції і те, що відповідач-1 свої договірні зобов'язання належним чином не виконав; обладнання поставив частково на суму 495535 грн. До звернення з позовом до суду відповідач-1 повернув лише 39187,20 грн. позивачеві, а відтак, як установив суд, сума попередньої оплати, на яку не було відвантажене обладнання і яка підлягає поверненню відповідачем-1 становить 107430,40 грн., що, між іншим, останнім не заперечується. Позивач звертався до відповідача-1 з відповідною претензією, яка останнім була залишена без задоволення. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення спірної суми передоплати і неустойки (у перерахованому судом розмірі). Довід скаржника про те, що спірна сума підлягає поверненню лише після отримання її від банку не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та відхиленим ним як необґрунтований; він стосується переоцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин справи, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -