ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2015 року Справа № 917/2589/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.07.15у справі№917/2589/14господарського судуПолтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"проПублічне акціонерне товариство "Кременчукгаз"за участю представників від:позивачаКость О.Г. (дов. від 18.04.14)відповідачаСтавицька І.Б. (дов. від 31.12.14), Крат А.В. (дов. від 23.02.15)
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 46600924,42 грн. по договору купівлі-продажу природного газу № 2640 від 29.09.11, в т.ч.: 37189558,07 грн. основного боргу, 7313492,11 грн. інфляційних втрат та 2 097 874,24 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т.М., суддя Киричук О.А, суддя Ківшик О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пелипенко Н.М., суддів: Бондаренко В.П.,
Россолова В.В.), позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 37189558,07 грн. основного боргу, 7225584,03 грн. інфляційних втрат та 2097874,24 грн. 3% річних, з посиланням на помилковість розрахунку інфляційних втрат. При цьому, в частині задоволення позовних вимог судові акти обґрунтовані тим, що факт поставки газу у заявленому позивачем обсязі та на вказану суму доводиться належними доказами у справі.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга обґрунтована тим, що суди базували свої висновки на неналежних доказах. Так, акт приймання-передачі природного газу від 30.11.12 за спожитий у листопаді 2012 р. газ по договору № 2640 від 29.09.11 на суму 16006651,01 грн. та акт приймання-передачі природного газу від 31.12.12 за спожитий у грудні 2012 р. газ по договору № 2640 від 29.09.11 на суму 21182907,06 грн. не підписані фінансовим директором товариства, що суперечить вимогам п. 11.16.25 Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", а відтак, ці докази не є належними. Судам слід було прийняти до уваги надіслані відповідачем позивачеві інші примірники актів приймання-передачі природного газу від 30.11.12 та від 31.12.12 за отриманий природний газ протягом листопада-грудня 2012 із збільшеними обсягами спожитого газу. Проте позивач, в порушення вимог п. 3.4 договору № 2640 від 29.09.11, підписані акти приймання-передачі природного газу не повернув відповідачеві, тому у відповідача не було правових підстав для здійснення остаточних розрахунків за спожитий газ.
Позивач надав відзив, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, судові акти у справі - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та ПАТ "Полтаваобленерго" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 29.09.11 № 2640. Згідно п. 1.1 цього договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 29.09.11 № 2640, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, який підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Позивач, в підтвердження обсягів поставленого відповідачеві природного газу по договору купівлі-продажу природного газу від 29.09.11 № 2640 за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року, надав акти приймання-передачі природного газу загальну суму 194309420,33 грн., в тому числі 37189558,07 грн. за листопад-грудень 2012 р., зокрема: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.12 за спожитий у листопаді 2012 р. газ обсягом 12226,284 тис. куб.м. на суму 16006651,01 грн. та акт приймання-передачі природного газу від 31.12.12 за спожитий у грудні 2012 р. газ обсягом 16180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками. На їх підставі суди попередніх інстанцій встановили обсяг отриманого газу та його вартість, а відтак, суму заборгованості та суму фінансових нарахувань.
Оскаржуючи судові акти, скаржник посилається на те, що надані позивачем акти приймання-передачі природного газу від 30.11.12 за спожитий у листопаді 2012 р. газ обсягом 12226,284 тис. куб.м. на суму 16006651,01 грн. та від 31.12.12 за спожитий у грудні 2012 р. газ обсягом 16180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн. не відповідають вимогам п. 11.16.25 Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", оскільки відповідно до п. 3.3, 3.4 купівлі-продажу природного газу від 29.09.11 № 2640 обов'язок щодо надання продавцеві актів приймання-передачі газу із зазначеними фактичними обсягами використаного газу, визначеними на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, покладений саме на покупця.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судові попередніх інстанцій та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.1. по договору купівлі-продажу природного газу від 29.09.11 № 2640, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт отримання відповідачем природного газу та його вартість судами встановлені на підставі встановлення аналізу та оцінки доказів, зокрема: актів приймання-передачі природного газу від 30.11.12 за спожитий у листопаді 2012 р. газ обсягом 12226,284 тис. куб.м. на суму 16006651,01 грн. та акт приймання-передачі природного газу від 31.12.12 за спожитий у грудні 2012 р. газ обсягом 16180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками. А відтак, вказані акти визнані судами належними доказами обсягу та вартості газу.
Доводи скаржника про неналежність цих доказів не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки по-перше, за приписами ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; а по-друге, дані доводи були предметом досліджені в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені.
Таким чином, судами правомірно встановлено наявність у відповідача непогашеної заборгованості за спожитий природний газ у листопаді-грудні 2012 перед позивачем на суму 37189558,07 грн., яку ними правомірно стягнуто на підставі ст. 525-526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 097 874,24 грн. та 7225584,03 грн. інфляційних втрат.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.15 у справі №917/2589/14 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді С. В. Бондар
Д.С. Кривда