ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 916/110/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.,перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм-М"на постанову та рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 господарського суду Одеської області від 27.04.2015у справі№ 916/110/15-гза позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Аструм-М" Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" стягнення 83 239,53 грн.за участю представників сторін:позивача: відповідача:Бойко П.Ю. не з'явилисьВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Аструм-М" (далі - Клієнт, позивач) звернувся до господарського суду з позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (далі - Банк, відповідач) та просив суд, виконати умови Договору банківського поточного рахунку № 108299/1 від 02.07.2013, а саме: списати з поточного рахунку позивача № 26008108299003 в Публічному акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК" грошові кошти в розмірі 83 239,53 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2015 (суддя Щавинська Ю.М.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (судді: Лисенко В.А., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) рішення господарського суду залишено без змін.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди виходили з факту, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в період запровадження в банку тимчасової адміністрації перерахування коштів заборонено.

Не погоджуючись з рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №916/110/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення та постанови суди неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для справи, порушили та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. 82 ГПК України, ст.ст. 314, 317, 321, 1066, 1068, 1074 ЦК України, а також ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Перевіривши повноту встановлення господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судами та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2011 між Банком та Клієнтом укладено договір банківського поточного рахунку № 108299/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26008108299003 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку.

Пунктом 2.1.10 Договору передбачено, що Банк має право виконувати розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта.

Положенням п. 2.3.3. Договору Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Згідно з п. 2.3.4 Банк зобов'язується приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення клієнта.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання.

Судами встановлено, що 05.12.2014 позивачем було направлено на адресу відповідача лист №42/14 з проханням виконати доручення Клієнта щодо перерахування з розрахункового рахунку грошових коштів за платіжними дорученнями № 681 від 04.12.2014, № 929 від 04.12.2014. Вказаний лист був залишений Банком без задоволення та без відповіді.

Відповідно до постанови НБУ від 27.11.2014 № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства ""ІМЕКСБАНК" Банк віднесено до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 26.01.2015 № 16 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку, тому вимога позивача про перерахування коштів не може бути задоволена.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з пунктом 1.15 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, під час тимчасової адміністрації не здійснюються: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Згідно з п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аструм-М" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/110/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк