ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 911/5309/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційних скарг Першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.15у справі№911/5309/14 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про стягнення 73 791 870,56 грнРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.09.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури - Бондарчук В.М. - прок. ГПУ посв. №023013;

від позивача - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача - Шикеринець П.І. - за дов. від 29.12.14;

від третьої особи - Кость О.Г. - за дов. від 18.04.14.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" у грудні 2014 року заявлений позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 73 791 870,56 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 58 993 812,43 грн, інфляційні втрати в сумі 11 470 301,63 грн та 3 327 756,50 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.12 №т15-124/1209000409 в частині оплати за поставлений товар. При цьому позивач, посилався на приписи статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу та статей 193, 218 Господарського кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.15 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.15, ухваленим суддею Лутак Т.В., позов задоволено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, зокрема, підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.07.13 по 31.10.13, яким відповідач підтвердив суму заборгованості за спірним договором в сумі 58 993 812,43 грн. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 610, 617, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 265 Господарського кодексу України та 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Баранця О.М., Пашкіної С.А., Мальченко А.О., постановою від 07.07.15, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до скарги, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник зазначає про відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання за спірним договором, оскільки його філія "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" до моменту погодження та затвердження фінансового плану засновником - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", була позбавлена можливості здійснення будь-якої оплати. Тому скаржник вважає, що зобов'язання з оплати вартості товару не є простроченим, а застосування санкцій є неправомірним. Крім того скаржник вважає, що суд неправомірно відмовив у призначенні комплексної економічної та товарознавчої експертизи. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 610-612, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Перший заступник прокурора Київської області також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 135, 142, 176, 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, статей 4, 32, 33, 34, 38, 41, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про неповне з'ясування судами всіх обставин справи. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги відкрите кримінальне провадження за фактами розкрадання державних коштів службовими особами Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у зв'язку з чим суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про направлення матеріалів справи до першого слідчого відділу Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України для встановлення в рамках кримінального провадження наявності чи відсутності фактів поставки позивачем відповідачу товару за спірним договором. Скаржник також вказує на відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання та відсутність змоги у відповідача підтвердити чи спростувати достовірність поданих позивачем документів до позовної заяви, оскільки до пред'явлення даного позову оригінали документів Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" були вилучені в рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження. Представник прокуратури підкреслив, що порушення норм процесуального права в частині неповного встановлення обставин справи призвели до прийняття передчасного рішення про задоволення позову.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" відзив на касаційні скарги судом не отримано.

Водночас, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційних скарг, які залишені судом без задоволення. Так позивач наголошував на зайнятості його представника у розгляді іншої справи, проте, вказане клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. При цьому, заявником не доведено неможливості заміни представника. Враховується і те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.15 про призначення скарг до розгляду сторони попереджались про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційних скарг. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Розглядаючи даний спір суди попередніх інстанцій установили, що 17.09.12 між позивачем та відповідачем був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.12 №т15-124/1209000409, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався з моменту підписання договору до 31.12.12 поставити і передати у власність відповідачу товари (вузли до турбін, код згідно ДК 016-97 - 29.11.13 (запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК-25І), зазначені в специфікації - додаток №1, яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари. Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації. Товар повинен бути новий, який не був у використанні. Згідно з пунктом 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про здійснення державних закупівель", сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору, при цьому покупець має право вимагати від позивача документального підтвердження наявності обставин, які передбачають внесення змін до договору. Відповідно до розділу 2 договору постачальник повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає державним стандартам, технічним умовам та вимогам цього договору. Якість товарів підтверджується виданими виробником товару паспортом (сертифікатом якості товару або іншим документом, який підтверджує якість та відповідність товару), який постачальник надає покупцю разом з товаром. Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 105 800 641,49 грн, у тому числі податок на додану вартість - 17 633 440,25 грн. Відповідно до пункту 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Згідно з пунктом 3.3 договору ціна за одиницю товару зазначена в специфікації. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактичної поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу постачальника, покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. Відповідно до пункту 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовами. Згідно з пунктом 5.1 договору термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару, надалі - рознарядка. Пунктом 5.2 договору передбачено місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (місто Боярка, вулиця Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Відповідно до пункту 6.1.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставлених товарів. Згідно з пунктом 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари. Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Згідно з пунктом 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.12, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання. Специфікацією, що є додатком №1 до договору про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.12 №т15-124/1209000409, сторони визначили найменування, номер креслення, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 105 800 641, 49 грн. Судами при розгляді справи також установлено, що згідно з пунктом 5.1 відповідачем було надано позивачу рознарядку від 29.11.12 №2393/15 та рознарядку від 13.12.12 №2502/15 на поставку товару, передбаченого договором та специфікацією, а також відповідно до пункту 4.1 договору відповідачем здійснено попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі 31 740 192, 45 грн. Також судами установлено, що на виконання умов договору позивач за товарно-транспортними накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 105 800 641,49 грн, а відповідач, на підставі довіреностей від 04.12.12 №276 та від 19.12.12 №304, вказаний товар отримав. Крім того судами установлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 04.12.12 №1 на суму 27 267 596,99 грн та рахунок від 19.12.12 №2 на суму 46 792 852,05 грн для оплати поставленого товару.

Предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованості в розмірі 58 993 812,43 грн, інфляційних втрат в сумі 11 470 301,63 грн та 3 327 756,50 грн 3% річних за договором про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.12 №т15-124/1209000409. Підставою позову Товариством визначено приписи статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу та статей 193, 218 Господарського кодексу. Предметом доказування є сукупність фактів та обставин, які необхідно встановити у справі. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормою матеріального права, яка повинна бути застосована в даному випадку. Встановивши коло фактів, суд визначає, які докази мають бути досліджені для установлення наявності або відсутності цих фактів. Вирішуючи це, господарський суд має користуватися правилами належності та допустимості доказів. В даному судовому спорі до предмета доказування входять: правова підстава для відвантаження товару, установлення відповідності порядку, дати поставки товару обумовленим сторонами договірним умовам, установлення факту поставки та приймання товару в якості, кількості та асортименті передбаченими договором та специфікацією до нього, що має підтверджуватись відповідними документами, та встановлення факту і строку оплати за отриманий товар. Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме на суму 46 806 829,06 грн, включаючи суму 31 740 192, 45 грн попередньої оплати, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 58 993 812,43 грн. Проте такі висновки судів обох інстанцій визнаються передчасними. Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами. Частиною 2 статті 712 названого Кодексу передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Суди вірно установили, що вимоги позивача ґрунтуються на умовах договору, проте умови договору не оцінили. Оскільки відповідач і прокурор наголошували на існуючі зловживання з боку підписантів договору з метою заволодіння державними коштами, реальність здійснення операцій потребували ретельної перевірки. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди обох інстанцій не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тим обставинам, що спірний договір підписаний з однієї сторони Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс», в особі директора Савєнкової Олени Анатоліївни, що діяла на підставі Статуту товариства, а з другої сторони - Дочірньою Компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укртрансенергосервіс» Козак Володимира Романовича, що діяв на підставі довіреності від 20.03.12 №278. Разом з тим, судами не установлена наявність повноважень заступника директора з капітального будівництва та матеріально-технічного забезпечення філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укртрансенергосервіс» на укладання спірного договору про закупівлю товару за державні кошти, ціна якого становить 105 800 641, 49 грн. Судові рішення не містять посилань на те, чи досліджувалась довіреність від 20.03.12 №278 видана на ім'я Козак Володимира Романовича під час судового розгляду, оскільки в матеріалах справи належним чином завірена її копія відсутня. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Так суди, розглядаючи даний спір, виходили з порушення умов договору відповідачем. Проте судами не установлено чи відповідають документи про відвантаження товару, транспорті накладні, рахунки-фактури, документи на отримання товару, якість і кількість самого товару, умовам договору, зокрема приписам його пункту 6.1.2, яким унормовано, що покупець зобов'язаний приймати поставлені товари, згідно з супроводжуючими товар документами, зазначеними в пункті 4.2 розділу 4 договору. Приймання товарів здійснюється покупцем: за кількістю - у відповідності з товарно-супровідними документами на товари та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6; по якості - у відповідності з державними стандартами, технічними умовами, документами, що підтверджують якість товару та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 №П-7. Приймання товарів оформлюється актом приймання продукції по кількості та якості. Представники відповідача та прокуратури наводили доводи і щодо укладання спірної угоди за завищеними цінами, та неможливість без слідчих дій перевірити факти отримання спірного товару, оскільки перші примірники документів за спірними операціями вилучені слідчими органами. Проте судами не установлено і матеріали справи не містять відповідних актів приймання продукції за кількістю та якістю та чи оформлювались вони взагалі, відповідно до умов договору. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили зокрема і з того, що в матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.07.13 по 31.10.13, яким підтверджено суму основного боргу у відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 58 993 812, 43 грн. Суди посилаючись на акт звірки не здійснили його належної правової оцінки та не звернули уваги на ті обставини, що акт звірки розрахунків підписаний зі сторони "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заступником головного бухгалтера. Місцевий господарський суд не установив при розгляді справи чи мала дана посадова особа повноваження на підписання актів звірки розрахунків. Крім того, суд не установив, чи убачається з даного акта факт отримання товару на суму 105 800 641, 49 грн, а саме ким, коли, у якій кількості та у якій якості, за якими товарно-транспортними накладними такий товар поставлений та за якими довіреностями ким, коли, де отриманий, оскільки у відповідності до умов договору, моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця. Апеляційна інстанція, уваги на зазначене не звернула та вказані недоліки не усунула. Поряд з цим, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Акт звірки розрахунків сам по собі не може бути доказом наявності або відсутності обов'язку сплатити грошові кошти, оскільки є зведеним обліковим документом, який може відображати загальну суму заборгованості та фіксувати стан розрахунків між сторонами. При цьому факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватись первинними документами, якими акт звіряння розрахунків не вважається в розумінні частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Суди вказували, що відповідачем не заперечується факт отримання товару. Проте суд не повинен обмежуватись цим, а має оцінювати належні та допустимі докази в їх сукупності та установлювати обставини та факти, що входять до предмету доказування. Не заперечення отримання товару не є тотожним поняттям - визнанню заборгованості, тим більше у разі коли усі документи зі спірних операцій вилучені слідчими органами. Так, в рішенні суду не зазначено чи були оглянуті оригінали спірного договору, банківських, бухгалтерських та фінансово-господарських документів щодо оплати, прийняття та оприбуткування товарів, якості товарів. Указані недоліки не виправлені і апеляційним судом. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно установити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Однак, рішення та постанова у справі цим вимогам не відповідають. Приписами пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи рішення першої інстанції або/та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду, з дотриманням приписів процесуального законодавства, необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову. З огляду на викладене касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає частковому задоволенню, а вимоги Першого заступника прокурора Київської області, викладені в касаційній скарзі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.15 у справі №911/5309/14 і рішення Господарського суду Київської області від 29.01.15 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова