ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 911/2088/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Шаргала В.І.,

суддів Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

за участю представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача Ніколаєнко М.О. - адвоката

3-тьої особи Федченко С.Б. дов. №2432-03/565 від 22.10.14,

Кропота О.О. дов. №2432-03/22 від 22.01.15

прокурора Насадчук Ж.Д. прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015

у справі №911/2088/14 Господарського суду Київської області

за первісним позовом Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич"

про стягнення 7 889,39 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич"

до Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України

про стягнення 17 918 797,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2014 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 (судді: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А., Синиця О.Ф.), первісний позов Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на користь Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" 7 766,56 грн. основного боргу, 99,78 грн. пені, 23,06 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" до Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" 17 918 797,00 грн. вартості невідокремлюваних поліпшень, 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 17 918 797,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що передане в оренду майно є державною власністю, оскільки не увійшло до статутного фонду при приватизації, укладений між сторонами договір оренди закінчився, а отже і закінчились всі зобов'язання за договором, в тому числі і щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, крім того орендодавець не заперечував проведення реконструкції лише за умови погодження відповідних розрахунків та кошторису.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі рішення та постанову - без змін, як законні та обґрунтовані.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

07.09.2010 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (далі - орендодавець, ДАХК "Артем") та Закритим акціонерним товариством "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич", правонаступником якого у результаті перетворення є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" (далі - орендар, ТОВ "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич") укладено Договір оренди №36ВА-10 (далі - Договір оренди).

Зміну Закритого акціонерного товариства "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу "Славутич" відображено у Додатковій угоді №1 від 31.03.2011 року до Договору.

За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 2 142,02м.кв. та інше майно, визначене в акті приймання-передачі, що розташоване за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області.

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди майно надається для використання з метою дитячого оздоровлення.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди передача орендарю майна в оренду оформлюється відповідним документом - актом приймання-передачі майна, який підписується сторонами Договору. З дати підписання акту приймання-передачі майна починається обчислення строку дії Договору та нарахування орендної плати.

Пунктом 2.3 Договору оренди встановлено, що повернення орендарем орендодавцю майна, яке є предметом цього Договору, оформлюється відповідним документом - актом повернення-прийому майна, який підписується сторонами Договору. З дати підписання акту повернення-прийому майна дія договору оренди припиняється.

Умовами п. 3.1 Договору оренди передбачено, що на дату укладання цього Договору орендна плата за перший та послідуючі місяці оренди визначається згідно з розрахунком орендної плати (Додаток 1 до Договору) і складає: 1 887,85 грн. без ПДВ, 377,57 грн. ПДВ (20%), сума до сплати 2 265,42 грн. з ПДВ з урахуванням індексу інфляції. Орендар самостійно і від свого імені укладає договори на надання комунальних послуг, що споживатимуться ним на об'єкті зі спеціалізованими організаціями.

Як встановлено пунктом 3.2 Договору оренди, орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця.

Пунктом 3.6 Договору оренди визначено, що сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 5.2 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату.

27.12.2013 зазначене майно передано на баланс Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", про що складений відповідний акт.

Орендодавець на виконання умов договору виставив відповідачу передбачені договором рахунки та склав відповідні акти надання послуг, які останній не оплатив, в результаті чого виник борг у розмірі 7 766,56 грн.

На вказану суму боргу відповідачем були нараховані пеня в розмірі 99,78 грн. та 23,06 грн. - 3% річних, розрахунок яких перевірено судами попередніх інстанцій та визнаний правильним.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням норм ст.ст.549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили первісний позов.

Щодо вирішення спору за зустрічним позовом судова колегія касаційної інстанції виходить з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено:

Відповідно до п. 5.3 Договору оренди орендар зобов'язаний утримувати приміщення в стані, який передбачений санітарними нормами та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 року №126; отримати дозвіл органу Державного пожежного нагляду на початок роботи (ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку"); своєчасно проводити поточний ремонт орендованих приміщень.

Положеннями п. 6.2 Договору оренди встановлено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати реконструкцію, поточний ремонт, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

У п. 6.3 Договору оренди зазначено, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендар має право на відшкодування вартості таких витрат або на зарахування їх вартості в рахунок наступних орендних платежів.

Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що цей Закон зокрема регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно зі ст. 776 ЦК України та ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт речі переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт проводиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором, або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Частиною 2 ст. 27 названого Закону передбачено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Статтею 778 ЦК України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Аналогічні положення обумовлені і пунктом 6,3 вищезазначеного Договору оренди.

Судами попередніх інстанцій на підставі висновку експертного будівельно-економічного дослідження встановлено, що наймачем (відповідачем за первісним позовом) за згодою наймодавця на протязі 2010-2013 років були виконані будівельні роботи в орендованих приміщеннях (невід'ємні поліпшення) на загальну суму 17 918 797,00 грн., які відповідали вимогам архітектурно-будівельних норм та правилам безпечної експлуатації.

З урахуванням наведених обставин справи та норм законодавства, колегія погоджується також і з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічного позову.

Судом апеляційної інстанції враховувалися доводи прокурора щодо необхідності залучення до участі у справі Фонду державного майна України, недоліків експертного висновку, про припинення Договору оренди і ці доводи визнані необґрунтованими.

В силу ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постановлених у справі судових рішення та постанови.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 у справі №911/2088/14 - без зміни.

Головуючий суддя Шаргало В.І. Судді Мачульський Г.М. Полянський А.Г.