ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 910/6734/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.,перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 господарського суду міста Києва від 19.05.2015у справі№ 910/6734/15-гза позовом до проДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" зобов'язання вчинити дії та стягнення 494 529,49 грн

за участю представників сторін:

позивача: відповідача:Єремов М.С. Русскіна О.В.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Клієнт, позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк, відповідач) та просив суд, переказати кошти у розмірі 469 000,00 грн з поточного рахунку № 26007002028834, стягнути пеню в розмірі 25 529,49 грн та залучити до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 (суддя Ярмак О.М.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (судді: Руденко М.А., Кропивна Л.В., Жук Г.А.) рішення господарського суду залишено без змін.

Приймаючи оскаржувані постанову та рішення суди виходили з факту, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в період запровадження в банку тимчасової адміністрації перерахування коштів заборонено.

Не погоджуючись з рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/6734/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення та постанови суди неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для справи, порушили та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 43 ГПК України, ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.п. 1.16, 1.29 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також постанову пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2015 № 6 "Про судове рішення".

Перевіривши повноту встановлення господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів спрови, 26.08.2014 між сторонами укладено договір банківського рахунку №01/2028834-22157/504 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту рахунок та отримує плату за обслуговування згідно з тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Положенням пункту 2.3.3. вищевказаного договору Банк зобов'язується своєчасно здійснювати Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від Клієнта протягом операційного часу роботи Банку в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, Банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з пунктами 3.3.1. та 3.4.4. договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. Клієнт зобов'язався надавати Банку платіжні документи за встановленою Національним банком України формою на паперових носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеного з Банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".

26.09.2014 між позивачем та відповідачем було укладено угоду банківського обслуговування в системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № 505, відповідно до якої Банк надає клієнту доступ до Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" та забезпечує її подальше обслуговування та функціонування.

Відповідно до п. 2.4. Договору електронні розрахункові документи, відправлені в банк за допомогою системи Інтеренет-банкінг, розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами.

Судами встановлено, що позивачем сформовані та надані в електронній системі банківського обслуговування відповідачу електронні платіжні доручення: № 37 від 22.12.2014 на суму 369 000,00 грн, № 40 від 23.01.2015 на суму 468 500,00 грн, № 41 від 24.02.2015 на суму 469 000,00 грн. Залишок коштів на рахунку позивача станом на 22.12.2014 становив 9 316 318,32 грн, станом на 22.01.2015 - 468 632,05 грн, станом на 27.02.2015 - 469 475,26 грн, тобто був достатнім для виконання платіжних доручень. Вказані доручення залишені без задоволення.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк"", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку, тому вимога позивача про перерахування коштів не може бути задоволена.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з пунктом 1.15 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, під час тимчасової адміністрації не здійснюються: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Згідно з п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/6734/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк