ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 910/5836/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.07.2015у справі№ 910/5836/15-г господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гамма-Дніпро"допублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"простягнення 55 951,49 доларів США, що еквівалентно становить 1 281 123,79 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гамма-Дніпро" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 55 951,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2015 еквівалентно складає 1 281 123,79 грн, з яких: 53 934,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 234 929,23 грн, - сума нездійсненого платежу, 2 017,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 46 194,56 грн, - сума пені.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунки його контрагента, вказані у виставлених банку платіжних дорученнях за укладеним між ним та відповідачем договором на розрахункове-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "Компанія "Гамма-Дніпро" 1 292,41 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2015 склало 28 091,45 грн пені та 561,83 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення з відповідача, як недобросовісного володільця грошових коштів, які всупереч договору на розрахункове-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012 не були перераховані відповідачем на рахунки контрагента позивача, відсутні, оскільки такі грошові кошти наявні на поточному рахунку позивача в ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", є власністю позивача, як клієнта банку, банк не є власником таких коштів та не вправі розпоряджатися ними, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта; доказів закриття рахунку, припинення дії договору за заявою клієнта або його розірвання матеріали справи не містять.

Разом з цим, суд дійшов висновку про те, що відповідач за невиконання своїх зобов'язань згідно з договором на розрахункове-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012, зокрема за порушення строків виконання доручень клієнта на переказ, зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню, розрахунок якої, за висновком суду, здійснено позивачем з невірним визначенням періодів прострочення виконання платіжних доручень. З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок суми пені та задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (склад колегії суддів: Шапран В.В., - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 19.11.2012 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) та ТОВ "Компанія "Гамма-Дніпро" (клієнт, позивач) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 31811 (далі за текстом - договір), на виконання умов якого банк відкрив клієнту поточні рахунки: № 2600.2.0.170347.01 в гривнях; № 2600.1.0.170347.02 в доларах США; № 2600.0.0.170347.023 в євро; та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору позивач надав до Філії Центрального регіонального управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для перерахування грошових коштів з його рахунку № 26001017034702 на рахунок компанії Suzhou Kobotech Trading CO, LTD № 461158231370 в Bank of China Suzhou new and hi-tech наступні платіжні доручення:

- № 064 від 23.01.2015 на суму 8300 доларів США, яке відповідно до відмітки штемпеля публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до виконання 06.02.2015;

- № 065 від 26.01.2015 на суму 10000 доларів США, яке прийнято банком до виконання 09.02.2015;

- № 066 від 28.01.2015 на суму 10000 доларів США, яке прийнято банком до виконання 10.02.2015;

- № 067 від 28.01.2015 на суму 20000 доларів США, яке прийнято банком до виконання 11.02.2015;

- № 068 від 29.01.2015 на суму 5634 доларів США, яке прийнято банком до виконання 12.02.2015, а всього на загальну суму 53 934,00 доларів США.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами, та списувати за дорученням клієнта або без його доручення грошові кошти з рахунків у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Однак, як встановлено судами, вказані вище платіжні доручення не були виконані публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується листом компанії Suzhou Kobotech Trading CO, LTD від 05.03.2015 (а.с. 33) та наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача № 26001017034702, з яких вбачається, що грошові кошти за вказаним платіжним дорученням не були перераховані банком контрагенту позивача, а були повернуті на рахунок позивача в період з 01.05.2015 по 01.07.2015. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача в касаційній скарзі про зворотне.

У зв'язку з невиконанням банком платіжних доручень позивача останній звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів зі свого поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" без закриття такого рахунку. При цьому, як вбачаться, позовні вимоги не стосуються виконання платіжних доручень та перерахування грошових коштів на користь третіх осіб. Як вірно встановлено судами, позивач просить стягнути на свою користь неперераховану банком суму грошових коштів за вказаним вище платіжними дорученнями з відповідача, як з недобросовісного володільця.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Врахувавши наведені вище вимоги чинного законодавства, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що саме клієнт (у даному випадку - позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, банк не є власником коштів, він не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку клієнта банку, не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів з поточного рахунку останнього, власником яких він є, при відсутності в матеріалах справи доказів закриття такого рахунку, припинення дії договору на розрахунково-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012 за заявою клієнта банку або його розірвання.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, встановивши факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахункове-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012, правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення пені з огляду на наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В п. 5.1. договору на розрахунково-касове обслуговування № 31811 від 19.11.2012 визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що, відповідач за порушення строків виконання доручень клієнта (позивача) на переказ грошових коштів зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню, а позовні вимоги про стягнення пені у даній справі є обґрунтованими.

Здійснивши перерахунок суми пені, заявленої позивачем до стягнення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вірно визначив періоди прострочення виконання платіжних доручень та правильно задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 292,41 доларів США пені, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2015 склало 28 091,45 грн.

При цьому, жодних законодавчих обмежень на нарахування неустойки ні станом на дату подання позову, ні на дату прийняття судами оскаржуваних рішення та постанови у даній справі не існувало.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2015 публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" було віднесено до категорії неплатоспроможних, а на підставі рішення дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" введено тимчасову адміністрацію з 18.09.2015 по 17.12.2015.

При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37, ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника до закінчення строку дії зазначеної обставини, про що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про таку обставину, виносить вмотивовану постанову, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Згідно з п. 31 ч. 1, ч. 5 ст. 49 вказаного закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Тобто, у разі прийняття рішення про ліквідацію банку відповідача право позивача на належну йому суму пені, стягнуту за рішенням господарського суду міста Києва у даній справі, захищено автоматично шляхом передачі виконавчого документу до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з вимогами закону.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі № 910/5836/15-г - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк