ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 922/334/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівБакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.07.16у справі№922/334/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення 1 615 751,96 грн та визнання недійсними односторонніх угодУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Савицький В.М. - за дов. від 30.08.16;

від відповідача-1: Балабанов Г.Л. - за дов. від 31.08.16.

Представники від відповідача -2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" у лютому 2016 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 3% річних у сумі 683 547, 98 грн та інфляційних витрат у розмірі 932 203, 98 грн за період з 01.10.15 до 31.01.16; стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" 10 000,00 грн заборгованості та визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" від 19.10.15 № 493/19/10-1 та від 01.01.16 № 493/01/01-1. Позов обґрунтовано тим, що в порушення умов договору №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" не виплатило позивачеві частину прибутку в розмірі 47451375, 06 грн, що є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, на підставі договору поруки від 01.04.14 №02/04 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" є поручителем за зобов'язаннями першого відповідача перед позивачем за спірним правочином в межах заявлених до стягнення 10 000, 00 грн. Окрім того, на думку позивача, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" односторонній правочин із заліку зустрічних однорідних вимог є недійсним, оскільки не відповідає вимогам зустрічності та однорідності. Позов обґрунтовано приписами статей 203, 215, 530, 553, 601, 610, 625, 1130, 1131, 1139 Цивільного кодексу України, статей 176, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.16, ухваленим суддею Хотенець П.В., позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь позивача заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.10.15 до 31.01.16 у заявленій сумі - 1 615 751,96 грн, через не перерахування частини суми прибутку за результатами спільної діяльності у період 2014 року за договором про спільну діяльність №493. Судом стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" і його поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" заборгованість у розмірі 6330,00. В частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів 3670,00 грн провадження у справі припинено, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" ця сума була сплачена. Суд визнав недійсними спірні односторонні угоди, оскільки визнав, що спірні взаємозаліки проведені за вимогами які не є зустрічними і однорідними. Суд керувався приписами статей 202, 203, 215, 530, 553, 601, 610, 625, 1130, 1131, 1139 Цивільного кодексу України, 176 193 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у колегією суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., судді: Гетьман Р.А., Тихий П.В., постановою від 04.07.16 перевірене рішення місцевого суду змінив у частині стягнення 3 % річних, зменшив суму стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до 479 713,90 грн і інфляційних втрат, зменшив суму стягнення до 654 220,65 грн, через помилки, допущенні позивачем при нарахуванні заявлених сум. В решті рішення залишив без змін. Апеляційний суд визнав однорідними вимоги, що становили предмет спірної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, проте виходив з того, що умовами договору про спільну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності, не було наділено повноваженнями на укладення указаного правочину в односторонньому порядку за відсутності рішення Комітету управління. При цьому апеляційний суд керувався статтями 1, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статтями 202, 203, 215, 530, 553, 601, 610, 625, 1130, 1131, 1139 Цивільного кодексу України, статтями 176, 193 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями, просить рішення і постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки на його думку заліки, оформлені заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є зустрічними, однорідними і строк їх виконання є таким, що настав. Зазначає, що саме оператор наділений повноваженнями на вчинення відповідних правочинів від імені спільної діяльності. Також скаржник вважає, що судами помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" отримано відзив на касаційну скаргу у якому Товариство просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав якими воно вмотивоване.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" і Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, та заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами при розгляді спору установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" 24.03.04 укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища. Згідно з пунктом 3.1 договору вкладом позивача за первісним позовом у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання програм, а згідно з пунктом 3.2 договору вкладом третьої особи у справі у спільну діяльність є право користування майном, згідно додатку №1 до договору. За умовами пунктів 4.1, 4.3, 4.4 договору для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, при цьому ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює оператор. В межах пункту 4.4 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 було визначено, що Комітет управління приймає рішення з наступних питань:

-контролює розподіл прибутку та покриття збитків спільної діяльності,

-приймає рішення щодо розпорядження спільним майном,

-приймає рішення щодо укладання договорів (угод) не передбачених Програмою спільною діяльності,

-у разі необхідності приймає інші рішення щодо ведення спільної діяльності.

У додатковій угоді №1 від 01 лютого 2011 року було визначено повноваження оператора спільної діяльності та визначено, що до обов'язків та компетенції оператора відноситься:

-представляти інтереси спільної діяльності у взаємовідносинах з органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, різними особами з питань, що стосуються Спільної діяльності,

-укладати необхідні угоди від імені Спільної діяльності, пов'язані з спільною діяльністю,

-визначати та залучати підрядні та субпідрядні організації для здійснення робіт, спрямованих на досягнення мети Спільної діяльності,

-виконувати інші дії, передбачені чинним законодавством та цим договором, спрямовані на досягнення мети Спільної діяльності,

-здійснювати поточне управління Спільною діяльністю, ведення балансу Спільної діяльності, бухгалтерського та податкового обліку Спільної діяльності згідно чинного законодавства,

-відкривати та розпоряджатись окремим поточним рахунком Спільної діяльності,

-надавати фінансову, податкову та іншу звітність в контролюючі органи,

-сплачувати за результатами Спільної діяльності передбачені чинним законодавством податки, збори, інші обов'язкові платежі,

-за рішеннями Комітету Управління спільною, діяльністю розподіляти та виплачувати належні сторонам частини прибутку, отриманого за результатами Спільної діяльності, шляхом щоквартального перерахування грошових коштів, належних стороні цього договору, з окремого поточного рахунку Спільної діяльності на розрахунковий рахунок відповідної сторони,

-здійснювати організацію та поточний контроль виконання Програм спільної діяльності,

-щоквартально на планових засіданнях звітувати перед Комітетом управління Спільною діяльністю про результати виконання цього Договору,

-виконувати інші дії по здійсненню фінансово-господарської діяльності Спільної діяльності в межах цього Договору,

-представляти інтереси Спільної діяльності та вчиняти дії від імені Спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами (державними і приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються Спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього Договору без надання Сторонами відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України.

Сторонами Оператору надано право:

-укладати від імені Спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей Спільної діяльності, у тому числі на виконання робіт (надання послуг) реалізацію продукції Спільної діяльності, придбання матеріально-технічних ресурсів, палива, електроенергії;

-приймати рішення про пред'явлення претензій, позовів, апеляційних та касаційних скарг від імені Спільної діяльності і підписувати їх. вести справи у всіх судових інстанціях із правом здійснення всіх процесуальних дій. повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення ухвали і постанови судів, державного виконавця, пред'явлення виконавчих документів де виконання, одержання присудженого майна і грошей, а також брати учать у процедур банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності, ставити підпис, подавати клопотання та здійснювати всі інші дії, пов'язанні з виконанням даних повноважень;

-підписувати документи податкової, фінансової, статистичної та інших видів обов'язкової звітності, що складається по спільній діяльності за Договором;

-забезпечувати ведення бухгалтерського обліку майна, цінностей, зобов'язань та операції, пов'язаних з виконанням Договору та обліку фінансових результатів Спільне діяльності на окремому балансі, забезпечувати повноту і своєчасність перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів;

-підписувати документи з питань Спільної діяльності за Договором: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, претензії, листи та інше,

-викривати (закривати) та бути розпорядником (мати право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій) поточних рахунків, відкритих для забезпечення Спільної діяльності і за Договором:

-підписувати платіжні документи, необхідні для здійснення готівкових та готівкових розрахунків,

-виконувати інші дії, пов'язані з веденням спільних справ за Договором.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється комітетом управління щоквартально, у відповідності до законодавства та на підставі звіту про спільну діяльність. Прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх спільної та інвестиційної діяльності розподіляється між сторонами пропорційно вартості вкладів сторін. Оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку. Додатковими угодами вносились зміни і доповнення до договору №493 за згодою сторін. Зокрема сторонами 20.02.14 було укладено додаткову угоду № 8 до договору № 493, якою залучено до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору № 493 учасника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", та передано йому право ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, а також зобов'язання щодо виплати сторонам нерозподіленого прибутку. На підставі укладеної додаткової угоди №8, державна податкова інспекція додатково взяла Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на облік в якості управителя майна, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність. Вкладами ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Карпатигаз" у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання програм. Так, додатковою угодою №9 від 17.04.14 сторони погодили програму робіт в рамках спільної діяльності на 2013-2015 роки.

Судами також установлено, що за результатами спільної діяльності за 2014 рік відповідно до умов договору №493 від 24.03.04 позивачеві до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51 109 579,32 грн, яка повинна бути сплачена упродовж 5 днів з дня складання відповідних протоколів. В той же час оператором спільної діяльності, було перераховано на рахунок позивача 3658204,26 грн, відтак залишок несплаченої частини прибутку склав 47 451 375,06 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій визнали, що оскільки не сплаченою відповідачем залишилась частина прибутку належного до виплати позивачеві у розмірі 47 451 375,06 грн, то відповідач несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення з нього річних та інфляційних передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Проте такі висновки судів визнаються передчасними. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тобто внаслідок неправомірного утримання грошових коштів, ухилення від їх повернення, безпідставного набуття чи збереження. Три проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування чужими грошовими коштами, а інфляційні нарахування здійснюються через знецінення зазначених коштів. Тобто відповідальність у вигляді стягнення річних і інфляційних застосовується до зобов'язальних відносин де є боржник і кредитор, тобто інтереси контрагентів протилежні і взаємно направлені. У даному спорі ж йдеться про спільну діяльність.

За змістом частини 4 статті 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками. Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Відповідно до частини 2 статті 1131 цього ж Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Отже, договір про спільну діяльність визначає, що за таким договором діяльність повинна бути спільною, тобто виконується, досягається всіма учасниками. І мета у договорі характеризується єдністю і спільністю для всіх учасників та правомірністю. Наявність спільної мети відмежовує зазначений договір від інших правочинів, оскільки інтереси контрагентів не є протилежними і взаємно направленими, позаяк інте реси сторін спірного договору завжди збігаються і задовольняються за допомогою спільних дій на основі об'єднаної майнової бази. Єдність інте ресів обумовлена спільністю мети, досягнення якої рівною мірою важливе для всіх учасників. При цьому, спільною у договорі є не тільки мета, а й інтерес учасників до її досягнення. Конкретність мети спільної діяльності пов'язана із єдністю і знаходить свій вияв у специфічному характері права вимоги виконання за цим догово ром. Задовольняючи вимоги про стягнення з оператора спільної діяльності річних і інфляційних судами не зазначено підстав відхилення зазначеної правової позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та не з'ясовано чи передбачена договором будь-яка відповідальність оператора за невчасне перерахування учаснику належної йому частини розподіленого прибутку спільної діяльності. Не з'ясовано судами і те, на якому рахунку знаходяться кошти спільної діяльності та хто з учасників і в якому випадку та в якій мірі має право розпорядження ними. При цьому судами достеменно не досліджено і правову природу спірного правочину, адже відносини, що виникають з договору про спільну діяльність регулюються положеннями статей 1130-1131 Цивільного кодексу України, а з договору простого товариства - 1132-1143 Цивільного кодексу України відповідно.

Щодо недійсності односторонніх угод від 19.10.15 і від 16.01.16. Як вже зазначалось, спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Відповідно до частини 2 статті 1131 цього ж Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Параграф 2 Глави 77 Розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України унормовує правові засади діяльності простого товариства. Стаття 1132 названого Кодексу визначає, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Відтак, просте товариство не є юридичною особою. Цим воно відрізняється від повного та інших господарських товариств. Оскільки просте товариство є не стільки договірним утворенням, скільки договірними правовідносинами, воно регулюється зазначеною статтею, яка міститься у книзі 5 Цивільного кодексу України і, відповідно, не регулюється нормами ста тей підрозділу 2 розділу 2 книги 1 цього ж Кодексу. Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 не є взаємним, оскільки його сторони не протистоять одна одній, вони не є контрагентами, а прагнуть єдиної мети, тому вони є учасниками, тобто зустрічного задоволення учасники цього договору не надають і не отримують. Вони не очікують оплати один від одного, але одержують прибуток унаслідок здійснення тієї діяльності, задля якої вони об'єдналися. Частина 1 статті 1134 Цивільного кодексу України унормовує, що спільне майно належить учасникам простого товариства на праві спільної часткової власності. Отже, кожен із них має право на частку у цьому майні. Право спільної власності виникає лише у сторін дого вору простого товариства, які внесли майнові вклади - об'єднали майно. Право на кошти, отримані в результаті спільної діяль ності, спільні кошти, та майно, придбане за ці кошти, мають усі сторони договору незалежно від майнового чи немайнового вкладу. За змістом статті 1135 Цивільного кодексу України розпорядження спільним майном та ведення спільних справ здійснюється за взаємною згодою учасників. Договором визначається один або більше учасників, які наділяються правом вчиняти правочини та здійснювати інші юридично значущі дії від імені всіх учасників. Якщо учасники простого товариства обрали модель ведення справ, за якою хтось із них представляє інших у правовідносинах з третіми особами, то ця особа і буде оператором спільної діяльності. Вона веде і бухгалтерський, і податковий облік. При веденні справ одним із учасників простого товариства він має діяти за принципами представництва, діяти добросовісно, в інтересах всіх учасників. Тобто, жодна зі сторін не має права вимага ти виконання щодо себе особисто і відповідно не повинна вчиняти виконан ня безпосередньо щодо будь-якої іншої сторони. Суди установили, що за умовами договору про спільну діяльність сторонами створено комітет управління спільною діяльністю і визначено оператора. Апеляційний господарський суд визнав недійсними односторонні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог через їх підписання оператором з перевищенням повноважень, тобто визнав, що проведення взаємозаліку можливе лише після відповідного рішення комітету. Проте цей висновок суду також визнається передчасним. Як установили суди, протоколами №48, 49 від 01.10.14, №50 від 10.11.14, №52 від 27.03.14 визначено суму прибутку, яка підлягала перерахуванню з рахунку спільної діяльності на рахунок позивача. Установлено судами і те, що односторонніми угодами від 19.10.15 і від 16.01.16 відповідач - 1 вчинив дії з виплати 47 451 375,06 грн належного позивачеві прибутку від спільної діяльності змінивши спосіб виконання, зокрема на суму прибутку зменшив суму внеску позивача у спільну діяльність. При цьому судом не наведено підстав, з яких він не оцінив наявний у матеріалах справи лист позивача від 16.02.16, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (а.с.61-62, т.1) щодо згоди на взаємозалік. Апеляційна інстанція вірно визначилась, що спірні зобов'язання є однорідними. Проте, місцевим господарським судом зроблений висновок про те, що взаємозалік вчинений з порушенням статті 601 Цивільного кодексу України. Зокрема висновок про те, що строк внесення позивачем грошових коштів у спільну діяльність не настав, зроблений судом без дослідження доводів і заперечень відповідача - 1 щодо здійснення ним робіт, які за договором про спільну діяльність мають бути профінансовані позивачем саме на суму взаємозаліку. Не досліджено судом першої інстанції і доводи про наявність боргу у спірній сумі і станом на день укладання односторонньої угоди від 16.01.16. Відтак вирішуючи питання про визнання недійсною спірної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з відсутністю відповідного рішення Комітету управління, судами попередніх інстанцій не ураховано те, що за умовами договору про спільну діяльність саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" є особою, яка не позбавляючись статусу учасника є одночасно оператором і за умовами договору про спільну діяльність саме оператор наділений повноваженнями на вчинення юридично значимих дій від імені усіх учасників, в тому числі підписувати угоди від імені спільної діяльності. При цьому судами не ураховано і те, що приписи статті 601 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин спільної діяльності, а до відносин, що виникають з діяльності простого товариства застосовуються положення книги 5 Цивільного кодексу України про зобов'язальне право. Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, при новому розгляді спору про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, як такого, що суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. У розумінні наведених приписів зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань. Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; існуючими (тобто факт наявності зустрічного зобов'язання має бути доведеним), а також такими, строк виконання щодо яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Аналогічні положення містить і стаття 203 Господарського кодексу України.

Наведені питання залишились за межами судового дослідження, тому свідчать про неповноту судового розгляду даного спору. Відтак, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Однак, рішення та постанова у справі повністю цим вимогам не відповідають. Наведене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому рішення визнаються такими, що прийняті за не з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову.

Ураховуючи наведене та керуючись приписами статей 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.16 у справі №922/334/16 і рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.16 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" задовольнити частково.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: С.Бакуліна

К.Грейц