ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 917/2679/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівБакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.06.16у справі№917/2679/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доУправління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської областіпростягнення 459 699,96 грнУ судовому засіданні взяв участь представник:

від відповідача: Балко С.О. - за дов. від 04.01.16.

Представник від позивача у судове засідання не з'явився, проте належно повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у грудні 2015 року заявлений позов про стягнення з Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області 459 699,96 грн вартості капітального ремонту приміщення, переданого позивачеві в користування за укладеним між сторонами договором оренди №13 від 15.05.09. В обґрунтування позову позивач посилався на приписи статті 776 Цивільного кодексу України і статті 18-1 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.16, винесеною суддею Ціленко В.А., провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд визнав, що предмет та підстави позову у даній справі та у справі № 917/2068/15 по суті спору є тотожними.

Харківський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі: головуючий суддя Потапенко В.І., судді: Гребенюк Н. В., Слободін М.М., постановою від 13.06.16, перевірену ухвалу скасував, а справу скерував до місцевого суду для розгляду по суті спору. Апеляційний господарський суд визнав висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки витрати на капітальний ремонт орендованого приміщення, стягнення яких є предметом позову у даній справі і витрати на поліпшення орендованого майна, стягнення вартості яких було предметом позову у справі № 917/2068/15, є різними за своєю правовою природою поняттями, у зв'язку з чим їх відшкодування орендарю за рахунок орендодавця регулюється окремими нормами, що містяться у різних статтях, а саме 776 та 778 Цивільного кодексу України.

Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі ухвалу місцевого господарського суду. На думку скаржника помилковими є висновки апеляційного суду про те, що витрати на капітальний ремонт і витрати на поліпшення орендованого майна, що були предметом стягнення у справі №917/2068/15 є різними. Відтак скаржник вважає, що апеляційною інстанцією порушено статтю 129 Конституції України і статті 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо дотримання принципу законності і статтю 23 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" за змістом якої капітальний ремонт входить до складу поліпшень орендованого майна.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, постановою апеляційного суду від 13.06.16 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 28.04.16, якою провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 03.12.15 у справі № 917/2068/15 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і в даній справі. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Підстави припинення провадження у справі визначені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 2 вказаної статті господарський суд припиняє провадження у справі у разі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах. Така ж позиція викладена і в пункті.4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". При цьому, під предметом позову слід вважати конкретну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення у справі. Підстава позову складається з двох частин фактичної і правової. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину.

Судом апеляційної інстанції установлено, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення з відповідача відшкодування вартості ремонту в сумі 459 699,96 грн. Підставами позову позивачем визначено приписи статті 776 Цивільного кодексу України і здійснення за пропозицією та з дозволу комісії виконавчого комітету Лубенської міської ради робіт з капітального ремонту орендованого за договором оренди № 13 від 15 травня 2009 року приміщення за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Інститутська, 4, у зв'язку з незадовільним станом цього приміщення, що не відповідав умовам договору та цільовому призначенню орендованого майна; понесення позивачем витрат на такі роботи в розмірі 459 699,96 грн., що також підтверджено зазначеною комісією. Приписи статті 776 Цивільного кодексу України унормовують порядок здійснення ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду апеляційна інстанція визначила, що з рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.15 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.16 у іншій справі №917/2068/15 убачається, що предметом зустрічного позову у зазначеній справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення з відповідача відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого за договором від 15 травня 2009 року № 13 приміщення за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Інститутська, 4, в сумі 459 699,96 грн. Підставою ж зазначених вимог було те, що позивачем за пропозицією та з дозволу комісії виконавчого комітету Лубенської міської ради були здійснені поліпшення орендованого майна на суму 459 699,96 грн, розмір яких також було підтверджено зазначеною комісією, у зв'язку з чим Підприємець просила суд стягнути відшкодування цих витрат орендарю за рахунок орендодавця на підставі статті 778 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Стаття 778 цього Кодексу унормовує питання щодо поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві.

Відтак суд визнає, правильними висновки апеляційного суду про те, що витрати на капітальний ремонт орендованого приміщення, стягнення яких є предметом позову у даній справі і витрати на поліпшення орендованого майна, стягнення яких є предметом позову у справі № 917/2068/15, є різними за своєю правовою природою поняттями, у зв'язку з чим їх відшкодування орендарю за рахунок орендодавця регулюється окремими нормами, що містяться у різних статтях - 776 та 778 Цивільного кодексу України. Оскільки предмети та підстави позову у даній справі та у справі № 917/2068/15 є різними, позаяк у даній справі Підприємець посилався на здійснення ним робіт, які є фактично капітальним ремонтом, проведеним ним саме у зв'язку із незадовільним станом орендованого приміщення, який не відповідав умовам Договору та цільовому призначенню орендованого майна, то прийняття господарським судом Полтавської області рішення у справі № 917/2068/15 не є підставою для припинення провадження у даній справі. З огляду на викладене порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом не виявлено, а доводи касаційної скарги в частині порушення процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження. Решта доводів викладених в касаційній скарзі стосується встановлення обставин справи і з'ясовуватимуться під час розгляду справи по суті.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.16 у справі №917/2679/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді С.Бакуліна

К.Грейц