Постанова ВГСУ від 01.09.2016 року у справі №902/1616/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 902/1616/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за участю представників сторін: позивача: Безпалюк О.Л. - дов. від 18.04.14, відповідача: Мороз В.О. - дов. від 09.08.16,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.06.16у справі№902/1616/15 Господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"простягнення Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.16 розгляд справи відкладався до 01.09.16.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 9054964,15 грн. боргу, 2649632,03 грн. пені, 4292472 грн. інфляційних втрат, 188949,23 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного і повного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором №562/14-БО-1 від 27.11.13.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.16 (суддя Грабик В.В.) провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9054964,14 грн. боргу припинено. Відмовлено у позові про стягнення з відповідача 0,01 грн. боргу, 2649632,03 грн. пені, 4292472 грн. інфляційних втрат і 188949,23 грн. - 3% річних. Місцевий господарський суд виходив з того, що 22.12.15 між сторонами у справі та іншими учасниками розрахунків був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №606/375-в, котрим змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №562/14-БО-1 від 27.11.13; що відповідачем на виконання умов зазначеного договору про організацію взаєморозрахунків за платіжним дорученням №18 від 24.12.15 було перераховано на рахунок позивача 9054964,14 грн. Відтак, суд першої інстанції, у зв'язку зі сплатою відповідачем до прийняття рішення у справі 9054964,14 грн. боргу припинив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Відмовляючи у стягненні 0,01 грн. боргу, суд виходив з того, що пунктом 16 договору про організацію взаєморозрахунків №606/375-в від 22.12.15 сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору. Водночас суд дійшов висновку про те, що для стягнення з відповідача 2649632,03 грн. пені та 188949,23 грн. - 3% річних за період з 15.05.14 до 13.08.15, та 4292472 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 року до липня 2015 року правові підстави відсутні, оскільки спірним договором про організацію взаєморозрахунків строки оплати були змінені, а відповідальність настає за порушення цих строків. Проте, як установив суд, розрахунок за поставлений упродовж січня - грудня 2014 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків від 22.12.15 №606/375-в.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.16 (судді: Олексюк Г.Є., Мельник О.В., Бучинська Г.Б.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у стягненні з відповідача 2649632,03 грн. пені, 4292472 грн. інфляційних втрат і 188949,23 грн. - 3% річних, 0,01 грн. боргу, та прийняти у вказаній частині нове рішення про задоволення позову. В частині припинення провадження судові акти скаржником не оскаржені. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 525, 526, 549-552, 599, 614, 617, 625, 631 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.13; що нарахування спірних сум здійснено ним у відповідності до умов названого договору та закону; що сплата відповідачем 9054964,14 грн. боргу не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства за договором від 27.11.13. Скаржник вважає, що спірний договір про організацію взаєморозрахунків не встановлює та не змінює прав і обов'язків сторін за договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.13, а лише визначають джерело коштів, за рахунок яких буде погашена заборгованість за поставлений природний газ.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.11.13 між ПАТ "Нафтогаз України" - продавцем та КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №562/14-БО-1. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями. Продавець передає покупцеві з 01.01.14 до 31.12.14 газ в обсязі до 24800 тис. куб. м; обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами упродовж місяця продажу у встановленому порядку (пункти 2.1, 2.1.1 договору). Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору). У розділі 5 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 345,85 грн. з ПДВ. Сторони у пункті 5.2 договору (в редакції додаткової угоди №7) визначили, що до сплати за 1000 куб. м природного газу підлягає 7661,64 грн. з ПДВ. У разі зміни НКРЕ ціни на газ або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (пункти 5.3, 5.5 договору). Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Відповідальність сторін передбачена розділом 7 договору. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. В подальшому, сторонами до спірного договору неодноразово вносилися зміни, шляхом укладання додаткових угод №1 від 28.01.14, № 2 від 29.04.14, №3 від 22.05.14, №4 від 13.06.14, №5 від 05.09.14, №6 від 12.11.14, №7 від 09.12.14. Суди установили, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв упродовж січня-грудня 2014 року природний газ в обсязі 12775,826 тис. куб. м на загальну суму 64514015,49 грн., і це підтверджується актами приймання-передачі газу; що відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково та його заборгованість станом на 31.10.15 становила 9054964,15 грн. В процесі розгляду спору господарськими судами також було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.12.15 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької області державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укргазвидобування" був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №606/375-в (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.15 №375). Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.15 №375. Згідно з пунктом 7 вказаного договору про організацію взаєморозрахунків Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік за договором №562/14-БО-1 від 27.11.13 грошові кошти у сумі 9054964,14 грн., у тому числі 1509160,69 грн. ПДВ. Згідно з положеннями пункту 11 цього договору (підпункт 2) сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. У пункті 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що уклавши зазначений договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.13 №562/14-БО-1. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що 9054964,14 грн. боргу було сплачено відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.13 та договором про організацію взаєморозрахунків від 22.12.15 (згідно з платіжним дорученням №18 від 24.12.15) до прийняття рішення у справі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 9054964,15 грн. боргу, 2649632,03 грн. пені, 4292472 грн. інфляційних втрат, 188949,23 грн. - 3% річних. Рішенням місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9054964,14 грн. боргу було припинено на підстав пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату цієї суми до прийняття рішення у справі. У іншій частині позову (про стягнення з відповідача 0,01 грн. боргу, 2649632,03 грн. пені, 4292472 грн. інфляційних втрат і 188949,23 грн. - 3% річних) судом відмовлено, з чим не погоджується скаржник у касаційній скарзі. Відтак судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.15 №375 був затверджений Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Вказаний Порядок визначає механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. У відповідності до пункту 3 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору. Наведеним пунктом також визначено учасників розрахунків, їх кількість. Як вже зазначалося, і це установили господарські суди, уклавши спірний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №562/14-БО-1 від 27.11.13; що таким договором про організацію взаєморозрахунків (пункт 16) сторони засвідчили, що після виконання даних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно їх предмета. Установили суди і те, що спірний договір про організацію взаєморозрахунків набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості; що розрахунок за природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором від 27.11.13 (стягнення пені) та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (стягнення 3% річних і інфляційних втрат) необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.14 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.15 у справі № 924/1265/13, від 01.07.15 у справі №924/1230/14. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши усі обставини і зібрані у справі докази, перевіривши наданий розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення оспорюваних сум, оскільки (як вже зазначалося) спірним договором про організацію взаєморозрахунків строки оплати були змінені, а відтак відповідальність настає лише за порушення цих строків, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, чого господарські суди не установили. До того ж наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків (згідно з його пунктом 16) є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно його предмета. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині. Посилання скаржника на те, що сплата відповідачем боргу згідно з договором про організацію взаєморозрахунків не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства, визнаються неспроможними, оскільки цьому доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, підписуючи спірний договір про організацію взаєморозрахунків, позивач погодився з усіма його умовами, відповідно до яких з метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пункт 11), а після його виконання вони не мають одна до одної претензій (пункт 16). Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним господарським судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.