ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Справа № 911/1368/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Короткевича О.Є.,за участю представників:

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Гаврюшенка В.В. (дов. від 12.05.2015), Кропота О.О. (дов. від 22.01.2015),

ДП "Українській державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості"- Сагірової А.Г. (дов. від 08.06.2015),

Головного управління юстиції у Київській області - Єкименко Н.В. (дов. від 18.05.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015

та ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015

у справі № 911/1368/15 господарського суду Київської області

за заявою Державного підприємства "Державний проектний інститут

"Діпроверф"

до Державного підприємства "Українській державний науково -

технічний центр антикризових технологій в промисловості"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2015 (суддя Лопатін А.В.) за заявою Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українській державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", визнано Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" кредитором боржника з безспірними грошовими вимогами у розмірі 604242,77 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Верховець А.А., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України просить скасувати вказані вище постанову суду апеляційної інстанції від 09.06.2015 та ухвалу суду першої інстанції від 21.04.2015, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Державного підприємства (ДП) "Державний проектний інститут "Діпроверф" про визнання банкрутом Державного підприємства (ДП) "Українській державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 32-34, 43, 82 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 ст. 10 Закону встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Зазначена стаття також містить визначення безспірних вимог кредиторів, як грошових вимог кредиторів, підтверджених судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема:

- докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

- рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

- відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

- докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (ч. 6 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Державний проектний інститут „Діпроверф" звернулося до суду із заявою про банкрутство ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" у порядку ст. ст. 16, 22, 25 Закону про банкрутство, оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість за договором на створення та передачу проектної документації (ПД) № 05-13 від 01.02.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника ініціюючий кредитор до заяви про порушення справи про банкрутство надав копії рішення господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі № 911/2054/13, наказу Господарського суду Київської області від 01.07.2013 у справі №911/2054/13, постанови ВДВС Вишгородського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2013, постанови ВДВС Вишгородського РУЮ від 13.08.2013, постанови ВДВС Вишгородського РУЮ про арешт коштів боржника від 09.10.2013, лист ВДВС Вишгородського РУЮ про хід виконавчого провадження, акт звірки взаєморозрахунків від 20.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 прийнято заяву про банкрутство Державного підприємства „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".

Згідно із частинами 1-3 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

21.04.2015 у підготовчому засіданні місцевий господарський суд, перевіривши обґрунтованості вимог заявника, встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2013 по справі № 911/2054/13 стягнуто з ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" на користь ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" 592162,92 грн. боргу, 1 929,53 грн. пені, 9 900,00 грн. штрафу та 12 079,85 грн. судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення 01.07.2013 господарським судом Київської області видано відповідний наказ, який заявником було пред'явлено до примусового виконання у встановленому законодавством України порядку до Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції.

Постановою Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції від 29.07.2013 відкрито виконавче провадження по стягненню з ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" на користь ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" 592 162,92 грн. боргу, 1 929,53 грн. пені, 9 900,00 грн. штрафу та 12 079,85 грн. судового збору.

Враховуючи, що з моменту відкриття виконавчого провадження у вказаній вище справі протягом майже двадцяти місяців, рішення господарського суду Київської області від 14.06.2013 по справі №911/2054/13 не було виконано, що підтверджується листом Відділу ДВС Вишгородського управління юстиції від 27.03.2015 № 3856, ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому за весь час здійснення виконавчого провадження з боку боржника не було вчинено жодних дій, направлених на погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором у повному обсязі або до суми, яка не може бути підставою для ініціювання процедури банкрутства, про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств Акт звірки взаєморозрахунків, яким боржник підтвердив наявність у останнього заборгованості перед заявником у розмірі 616 072,30 грн. станом на 20.03.2015.

Крім того, судом встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора не забезпечені заставою.

Отже, судом першої інстанції було встановлено наявність усіх визначених, в ч.3 ст. 10 Закону про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника.

Перевіривши матеріали справи в апеляційному порядку, згідно вимог ст.ст.99-101 ГПК України, дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погодився із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про справи про банкрутство ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", оскільки ДП „Державний проектний інститут „Діпроверф" заявлено безспірні грошові вимоги до боржника у розмірі 604 242,77 грн. (592 162,92 грн. основного боргу та 12 079,85 грн. судового збору, стягнутого з боржника рішенням суду у справі № 911/2054/13), що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, вимоги не забезпечені майном боржника та не задоволені до підготовчого засідання. А тому дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника, перелічених у ч. 7 ст. 16 Закону, не встановлено.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено питання про правомірність призначення арбітражного керуючого Шугалєєву І.Г. розпорядником майна боржника, і відмови арбітражним керуючим Фесенку Є.М. та Бідній О.І. у призначенні на цю посаду, та встановлено, що арбітражним керуючим Шугалєєвою І.Г., кандидатуру якої визначено автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, подано заяву про згоду на участь у даній справі, визначена кандидатура має п'ятий рівень кваліфікації, що є обов'язковим для призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство державних підприємств, а також відповідає вимогам ст. 114 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2015 по справі №911/1368/15 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Короткевич О.Є.