ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Справа № 904/8830/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.16у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/8830/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"допублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"простягнення плати за користування вагонами та додаткових зборів,за участі представників сторін:

від позивача - Григор'єва О.Ю.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

02.10.2015 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" плати за користування вагоном у сумі 58,50грн., збору за маневрову роботу локомотива у сумі 1 757,40грн., збору за телеграфні повідомлення у сумі 318,30грн., збору за зважування вагону у сумі 150,60грн., що виникли внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами договору.

24.03.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін 17.05.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Герасименко І.М., Широкобокова Л.П., Антонік С.Г.) позов задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ПАТ "Українська залізниця" 58,50грн. плати за користування вагоном, 1 757,40грн. збору за маневрову роботу локомотива, 318,30грн. збору за телеграфні повідомлення, 150,60грн. збору за зважування вагону, мотивуючи правомірністю його вимог.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції. Стверджували, що на станції відправлення технічні несправності вагону мали прихований характер, виникли у процесі перевезення вантажу, за незбереження якого несе відповідальність позивач. У зв'язку з чим зазначали про відсутність їх вини у затримці визначених вагонів та неналежність наданих позивачем доказів.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, іншими нормативно-правовими актами та відповідними договорами. Порядок та умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів визначаються договором.

19.12.2013 між ДП "Придніпровська залізниця" (позивач) та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (вантажовласник, відповідач) було укладено договір №ПР/ДН-2-13-439/НЮп/1614 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

21.03.2015 відповідач на підставі залізничної накладної №46956637 зі станції Рокувата Придніпровської залізниці здійснив відправку вагону №62517149 з вантажем "руда залізна агломераційна Fe59% ГНГ 2601" на адресу АТ "Будамар Логістикс" на станцію Чиєрна над Тисою ЧД ЖОР залізниці.

Як убачається зі змісту залізничної накладної №46956637 вантажопідйомність вагону становить 70 т, тара вагону - 23,3т, маса брутто 93 300кг, маса нетто 70 000,00кг. Маса вантажу визначена відправником (відповідачем) на вагах 23117ВВ-150Э/2СД, №17.

Суди обох інстанцій установили, що на шляху прямування вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці під час прибуття та одночасного зважування на електро-тензометричній вазі та при детальному огляді його працівниками станції, виявлено невідповідність даних щодо маси вантажу, яка фактично склала 81 600 кг, що на 11 700кг менше проти маси брутто 93 300кг, зазначеної у перевізних документах. Ці обставини зафіксовані в акті загальної форми №481 від 22.03.2015, та цього ж для надіслано станції відправлення Рокувата Придніпровської залізниці телеграфне повідомлення №544.

22.03.2015 актом про технічний стан вагону (контейнеру) встановлено, що вагон №62517149 є технічно справним.

23.03.2015 під час контрольного переважування вагону №62517149 на 150-тонних вагонних вагах модифікації РС-150Ц13В було виявлено, що маса брутто 81 500кг, маса тара з документа 23 300кг, нетто 58 200кг, що на 11 800кг менше, ніж зазначено у перевізному документі. Ці обставини зафіксовано у комерційному акті Б017721/33 від 23.03.2015, та цього ж дня надіслано станції відправлення Рокувата Придніпровської залізниці телеграфне повідомлення №564.

В акті загальної форми №109 від 23.03.2015 визначено плату за користування вагоном та додаткові збори, пов'язані з усуненням течі вантажу, які нараховані позивачем за час знаходження вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці, а саме: 58,50грн. плата за користування вагоном, 1 757,40грн. збір за маневрову роботу локомотива, 318,30грн. збір за телеграфні повідомлення, 150,60грн. збір за зважування вагону. Про складання цього акту та нарахування додаткових платежів на станцію відправлення Рокувата Придніпровської залізниці направлено телеграфне повідомлення №569 від 23.03.2015.

07.04.2015 станцією відправлення Рокувата Придніпровської залізниці було направлено вантажовідправнику лист №58/ДС з вимогами про відшкодування зазначених витрат, які останній відхилив у повному обсязі, що обумовило виникнення спору у цій справі.

Відповідно до ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно зі ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Частиною 2 статті 32 Статуту визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Строки безоплатного зберігання вантажу і плати за користування вагонами встановлено ст. 119 Статуту.

За приписами п.3 Правил користування вагонами облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.п.4, 6 Правил користування вагонами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами установлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Судами обох інстанцій установлено, що у березні 2015 року на підходах до станції призначення Рокувата Придніпровської залізниці був затриманий вагон із підстав обстеження технічного стану вагону, огляду вантажу та контрольного переважування останнього. Про порушення умов договору, вимог Статуту представниками залізниці складено акти загальної форми, комерційний акт, на підставі яких вантажовідправнику направлено телеграфні повідомлення із застереженням про наявні порушення.

Дослідивши наявні матеріали справи, доводи сторін, суди мотивовано відхилили твердження ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" щодо відсутності їх вини у простої вагону з підстав втрати вантажу у процесі перевезення, які не грунтувались на належних доказах. Згідно долучених до справи документів, зокрема, актів загальної форми, складених з дотриманням установленого порядку, без зауважень щодо періоду затримки, за який нарахована відповідна плата та збори, залізниця в установлений порядок повідомила комбінат про види проведених робіт, пов'язаних із переважуванням вантажу, що не спростовано останнім.

Виходячи з викладеного, попередні судові інстанції правомірно стягнули з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" визначені суми плати за користування вагонами та зборів, дійшовши мотивованого висновку щодо відповідності дій ДП "Придніпровська залізниця" умовам укладеного між сторонами договору, положенням Статуту та Правилам користування вагонами. Будь-яких належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки судів обох інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 у справі №904/8830/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя Є.В. Чернов