ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 926/1338/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяКорсак В.А.судді:Данилова М.В., Рогач Л.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№ 926/1338/13 Господарського суду Чернівецької областіза позовомЧернівецької міської радидоПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"провизнання укладеними договорів оренди землі від 25.11.2013 в редакції Чернівецької міської ради

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЮзьків М.І.- - відповідачаПрокопець Б.М.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", в якій просила визнати укладеними 23 договори оренди землі від 25.11.2013 в редакції Чернівецької міської ради.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2015 (суддя Ніколаєв М.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у даній справі позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договори оренди землі укладеними в редакції типового договору, затвердженого постановою КМУ № 220 від 03.03.2004 з урахуванням протоколів розбіжностей відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу Чернівецька міська рада не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (відповідач у справі) є власником нежитлових будівель по вул. Е.Райса,1, вул. Магалянська, 22/б, вул. Руська, 17-А, вул. Руська, 2/а, вул. А.Кохановського, 10/а, вул. Учительська, 1/а, вул. Каштанова, 46/а, вул. Каштанова, 20/б, вул. Білоруська, 62/а, вул. Кобилиці Лук'яна, 21/б, вул. Устима Кармелюка, 7/а, вул. Глібова Леоніда, 12/а, вул. Ю.Фучика, 2/а, вул. Вірменська, 34/а, вул. І.Козачука, 17/а, вул. І.Козачука, 30/а, вул. П.Сагайдачного, 32/а, вул. В.Александрі, 28/а, вул. Хотинська, 45/Е, вул. Долинянська, 2/Б, вул. Сидора Воробкевича, 19/Б, вул. Південно-Кільцева, 1/Д в м. Чернівці.

31.10.2012 Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 639, яким визначено список землекористувачів, яким затверджуються проекти відведення земельних ділянок і надаються земельні ділянки в оренду. Пунктом 14 цього рішення міської ради зобов'язано осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, укласти впродовж 45 календарних днів з дня прийняття цього рішення з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити кошти на розвиток інфраструктури м. Чернівців відповідно до умов договору. Згідно з додатком 4 до цього рішення відповідачу затверджено проекти відведення земельних ділянок і надано земельні ділянки в оренду для обслуговування трансформаторних підстанцій на підставі дозволу на складання проекту відведення, рішення міської ради VI скликання від 25.02.2010 № 1237, рішення міської ради V скликання від 29.04.2010 року № 1297, зокрема терміном оренди 10 (десять) років земельні ділянки, що розташовані за вказаними адресами м. Чернівці.

Рішенням Чернівецької міської ради від 31.10.2013 № 1008 доповнено пункт 1 додатка 4 до рішення міської ради від 31.10.2012 № 639 приміткою щодо встановлення обмеження згідно зі статтею 111 Земельного кодексу України на зазначених вище земельних ділянках та встановлення охоронної зони трансформаторних підстанцій.

29.08.2013 рішенням Чернівецької міської ради № 954 затверджено список землекористувачів, яким затверджуються проекти відведення земельних ділянок і надаються земельні ділянки в оренду, зокрема Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" земельна ділянка, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 2-А для реконструкції трансформаторної підстанції строком на 3 (три) роки на підставі дозволу на складання проекту відведення, рішення міської ради VI скликання від 27.06.2013 № 912 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.10.2009.

На виконання зазначених рішень, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради направив для погодження та підписання відповідачу проекти договорів оренди земельних ділянок, які були підписані останнім з протоколами розбіжностей в частині пунктів 4.2, 11.1, 12.4 та п.п. 13.4.2.

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладання договорів оренди землі на запропонованих ним умовах. Запропоновані ж відповідачем умови в протоколах розбіжностей, на думку позивача, не відповідають вимогам діючого законодавства.

Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову колегія вважає достатньо обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (частина перша статті 6, стаття 13 Закону).

Частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Істотні умови договору оренди землі визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", якими є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частиною другою цієї статті передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до частини першої статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Судами встановлено, що позивач - Чернівецька міська рада прийняла рішення про надання відповідачу в оренду земельної ділянки та надіслала йому проекти договорів оренди землі, до яких включила, крім визначених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди, умову про сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою за 2010-2013 (за винятком договору № 8643, по якому внесок розраховано за період з 27.06.2013 по 24.11.2013) виходячи із діючої на той час нормативної грошової оцінки землі та ставки орендної плати. Однак, відповідач не погодився із запропонованими позивачем умовами договорів щодо сплати одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою.

Сплата одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою передбачена пунктами 4.9-4.11 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 715 від 23.10.2008 (далі по тексту - Положення).

Так, згідно з пунктом 4.9 Положення орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення сесії про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу міста до дати укладення договору оренди землі.

Пунктом 4.10. Положення визначено, що при переході права власності на будівлю або споруду одноразовий внесок справляється з дня виникнення права власності на будівлю або споруду до дати укладання Договору оренди землі.

Пунктом 4.11. передбачено, що нарахування суми одноразового внеску здійснюється відповідно до порядку розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки. Розрахунок одноразового внеску на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста оформляється додатком № 2 до договору оренди землі, затвердженого рішенням міської ради від 23.10.2008 № 715.

Доказів скасування чи визнання недійсними вказаних пунктів Положення до матеріалів справи не надано, відтак наведені положення є обов'язковими до виконання в межах м. Чернівці.

Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту.

В силу частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

Враховуючи чинність на момент вирішення даного переддоговірного спору вищезазначеного Положення, якими встановлена обов'язковість сплати одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди землі, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що включення до договорів оренди умови про сплату одноразового внеску та відповідальності за його несплату є правомірним.

Отже, враховуючи чинність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки акту нормативного характеру щодо обов'язковості укладання договору оренди землі, недосягнення сторонами згоди щодо умов договору оренди землі, а також відповідність вимогам чинного законодавства обраного позивачем способу захисту прав власника земельної ділянки, колегія погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, визнавши договори оренди укладеними з викладенням спірних пунктів договору у редакції суду, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, у зв'язку з чим переддоговірний спір переданий на розгляд суду, суди дійшли вірного висновку про те, що днем укладення договору буде день набрання чинності рішенням суду.

Щодо посилання відповідача на те, що законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування своїми актами врегульовувати питання плати за використання земельної ділянки, то діючим та обов'язковим для виконання усіма суб'єктами м. Чернівці Положенням передбачено сплату внеску за фактичне користування земельною ділянкою, що узгоджується зі ст. 631 ЦК України та жодними чином не суперечить вимогам чинного законодавства, адже є виявом волі власника земельної ділянки та спрямоване на забезпечення надходжень до бюджету за фактичне користування землею у розмірі, який не перевищує розмір орендної плати, яку орендар і так зобов'язаний сплачувати в силу закону.

Наявність в Типовому договорі оренди землі, який затверджений рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 № 715 умови про сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою не суперечить вимогам ст. 179 ГК України, ст. 14 статті 16 Закону України "Про оренду землі" та Постанові КМ України від 03.03.2004 "Про затвердження типового договору оренди землі" №220, адже дана умова не змінює визначені законом істотні умови договору оренди, а лише врегульовує питання сплати за фактичне користування землею за період до укладення договору, що не заборонено законодавством, та доповнює типові умови договору оренди, не змінюючи їх.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на те, що сплата одноразового внеску суперечить Податковому кодексу України, оскільки одноразовий внесок і плата за землю (орендна плата) є різними за своєю природою платежами, які вносяться на різних підставах і за різний період (внесок за фактичне користування з моменту реєстрації права власності, орендна плата - з моменту державної реєстрації права оренди) і не конкурують між собою в силу того, що одноразовий внесок розраховуються з урахуванням усіх здійснених платежів за землю.

Судами також обґрунтовано відхилені посилання відповідача на норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки цей Закон регулює містобудівну діяльність при здійсненні забудови територій, а стаття 40 цього Закону регулює пайову участь замовників, які мають намір щодо забудови земельної ділянки, у розвитку інфраструктури населеного пункту, в той час як предметом договору оренди землі є земельна ділянка, що надається в оренду для обслуговування нежитлових приміщень, а не для забудови, і внесок, передбачений умовами договору, не є пайовою участю забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту. Сплата цього одноразового внеску є обов'язковою і передбачена Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 715 від 23.10.2008.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, господарськими судами першої та апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних рішень, відсутні.

З приводу посилання касатора на те, що при укладанні договорів оренди землі законодавством не передбачена можливість визначення будь-яких інших умов крім типових, слід зазначити, що пунктами 4.9., 4.10. 4.11. вищезазначеного Положення передбачено сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000).

До матеріалів справи не надано доказів скасування чи визнання недійсними пунктів 4.9., 4.10. 4.11. Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, відтак вони є обов'язковими до виконання в межах м. Чернівці.

Таким чином, висновки судів колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати, зокрема, чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? Чи відповідає втручання принципу правової визначеності ? Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

В даному випадку, з точки зору принципу мирного володіння майном, встановленого Конвенцією відсутні підстави вважати, що вона була порушена.

Доводи, що викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих відповідачем доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 926/1338/13 залишити без змін.

Головуючий суддяВ. А. Корсак СуддіМ. В. Данилова Л. І. Рогач