ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 924/1814/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Городок Унібуд"на рішенняГосподарського суду Хмельницької області від 23.12.2015та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 924/1814/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства "Городок Унібуд"простягнення авансових платежів в розмірі 90000 грн., 7000 грн. штрафу, 66000 грн. інфляційних втратза участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства "Городок Унібуд" про стягнення 90000 грн. авансових платежів, 7000 грн. штрафу, 66000 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2015 у справі № 924/1814/15 (суддя Димбовський В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Городок Унібуд" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 30000,00 грн. авансових платежів, 7000,00 грн. штрафу, 1218,00 грн. витрат по оплаті судового збору; в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 60000,00 грн. авансових платежів та інфляційних втрат в розмірі 66000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішенням, Приватне підприємство "Городок Унібуд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Приватного підприємства "Городок Унібуд" 30000,00 грн. авансових платежів, 7000,00 грн. штрафу, а також скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не взято до уваги той факт, що позивач не підтвердив свій статус як фізичної особи-підприємця; не враховано, що при укладенні договору підряду сторони не досягли згоди з усіх істотних умов і такий договір не може вважатися укладеним; суди дійшли помилкового висновку про стягнення коштів, сплачених в якості авансу за роботи, які не були виконані, оскільки умовами договору передбачено можливість здійснення авансування на придбання матеріалів. Також скаржник зазначає про неправильне застосування судами законодавства в частині вимог про стягнення штрафу, наголошуючи на тому, що умовами договору передбачено сплату штрафу в залежності від вартості невиконаних робіт відповідного етапу, у зв'язку із чим стягнення штрафу від загальної суми незатвердженого кошторису є безпідставними.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.05.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник) та Приватним підприємством "Городок Унібуд" (підрядник) укладено договір підряду № 21 на будівництво приміщення магазину-бару з кімнатами відпочинку (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, скорегованої по фактичним затратам з урахуванням ринкової вартості матеріалів та послуг, виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами всі передбачені цим договором роботи, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію замовнику.

Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна останнього становить 1400000,00 грн., в тому числі ПДВ 233333,00 грн.

Локальним кошторисом № 2-1-1 на загально-будівельні роботи від 23.03.2012 року встановлено перелік та вартість робіт першої черги будівництва.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 договору здача-приймання виконаних робіт та їх оплата здійснюється поетапно по мірі проваджень робіт. Здача-приймання виконаних робіт оформляється приймально-здавальними актами (форма КБ-2в).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за узгодженням сторін може бути авансування на придбання матеріалів до 50% вартості робіт.

Як передбачено п. 5.1 договору за порушення термінів виконання робіт підрядник сплачує замовнику штрафу у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт відповідного етапу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем отримано кошти від ОСОБА_5 в сумі 60000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 11.05.2012, а також кошти від ОСОБА_4 в сумі 18000,00 грн. та 12000,00 грн. що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів б/н від 22.05.2012 та від 30.05.2012.

Посилаючись на те, що відповідачем роботи згідно умов договору не розпочато, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача авансових платежів в розмірі 90000,00 грн., 7000,00 грн. штрафу, 66000,00 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем отримано від позивача аванс в сумі 30000,00 грн.; умовами укладеного між сторонами договору не встановлено строки виконання робіт, однак погоджено строк дії договору по 31.12.2012 і договір не містить положення про автоматичну пролонгацію його дії на новий строк; відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт у строк до 01.01.2013, проте передбачені договором роботи відповідачем не розпочаті; сторонами не погоджено переліку, обсягу та ціни робіт по демонтажу фундаменту і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання відповідачем будь-яких робіт на виконання саме договору підряду № 21 від 10.05.2012.

Враховуючи наведені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сплачених ним авансових платежів в сумі 30000,00 грн. та штрафу у розмірі 7000,00 грн.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Як передбачено ч.ч. 1 - 3 ст. 877 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Згідно із ч. 4 ст. 844 Цивільного кодексу України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як визначено ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2015) є вимога про стягнення авансових платежів у розмірі 90000,00 грн., 7000,00 грн. штрафу та 66000 грн. інфляційних втрат. При цьому, в описовій і мотивувальній частині позовної заяви йдеться про заподіяння позивачу збитків, а в резолютивній частині позовної заяви (з урахуванням поданого уточнення) позивач просить стягнути авансові платежі.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували зміст і підстави заявлених позовних вимог та не визначили, чи є заявлена до стягнення сума збитками або заборгованістю за договором, що унеможливило правильне вирішення справи у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З'ясування вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини, що не було з'ясовано судами.

За таких обставин, оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви, встановити всі обставини, що мають значення для справи, визначити характер спірних правовідносин, і вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, обґрунтувавши в мотивувальній частині рішення мотиви, за якими суд не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Городок Унібуд" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 924/1814/15 скасувати.

Справу № 924/1814/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова