ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 922/4523/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Харківські теплові мережі"на постанову від 29.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/4523/14за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" ПАТ "Харківоблбудтранс"простягнення 1447695,96грн,за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 дов. від 21.11.2014 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року (судді - Лаврова Л.С., Светлічний Ю.В., Інте Т.В.) повернуто ФОП ОСОБА_1 уточнену позовну заяву від 01.02.2016 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. (судді - Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою та постановою апеляційного господарського суду, КП "Харківські теплові мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року по справі № 922/4523/14 було повернуто ФОП ОСОБА_1 уточнену позовну заяву від 01.02.2016 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що заява про збільшення позовних вимог не була надіслана на адресу другого відповідача, у зв'язку з чим, повернув уточнену позовну заяву.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, які можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Апеляційний господарський суд зазначив, що після усунення наслідків неприйняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду (тобто фактичне повернення заяви), позивач вправі повторно звернутись до суду із вказаною заявою.

З посиланням на ст. 22 ГПК України позивачем було повторно подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Як вбачається із переліку додатків до заяви він містить докази направлення копії заяви про збільшення позовних вимог першому та другому відповідачеві. Таким чином, позивач дотримався усіх вимог господарського процесуального законодавства, яке передбачає право звернення останнього із відповідною заявою до прийняття рішення по справі та надсилання її копії сторонам у справі.

Позивач подаючи до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог просив суд збільшити суму позову на підставах та доказах, які були заявлені та подані при поданні позовної заяви. Разом з тим, позивач не змінював предмет позову.

Апеляційний господарський суд відзначив, що на підставі ст. 22 ГПК України, зазначена заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду (ухвала суду від 24.02.2016 року).

Таким чином, позовні вимоги позивача розглядаються судом в редакції заяви про збільшення позовних вимог та відповідно має місце нова ціна позову.

Отже, ухвала господарського суду від 24.02.2016 року, якою прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог, свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Посилання скаржника на пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу для відмови в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог, є помилковим, з огляду на те, що за приписами пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року по справі № 922/4523/14 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 прийняті при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/4523/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Коробенко Г.П.