ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 914/3268/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Експорт"на постанову від 13.03.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Львівської області № 914/3268/15 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Експорт"до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Міранокс", 2. приватного підприємства "Вальдес"простягнення 304484,38грн,

за участю представників сторін:

позивача - Гедз О.К. дов. від 21.12.2015 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 р. (суддя - Сухович Ю.О.) відмовлено у позові.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. (судді - Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Оріон-Експорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2015 р. між ТОВ "Оріон-Експорт" (замовник) та ТОВ "Міранокс" (відповідач-1) (підрядник) було укладено договір підряду №29/05/15-Б (надалі - договір підряду), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язувався на власний ризик, у відповідності до умов даного договору виконати роботи по благоустрою території та озелененню майданчику за адресою: м. Львів, вул. Здоров'я, 14а (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язувався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.1.2 договору підряду матеріали, склад і обсяги робіт визначаються сторонами у додатку №1 "кошторис" до цього договору, який сторони складають та підписують одночасно з підписанням цього договору. Відповідно до п.2.4. договору підряду підрядник зобов'язувався приступити до виконання робіт не пізніше 5-ти днів після підписання цього договору.

Згідно п.2.7. договору підряду приймання-передача робіт за цим договором здійснюється за актом (актами) приймання-передачі виконаних робіт та довідкою форми КБ-3. Після завершення виконання усіх робіт підрядник передає замовнику два примірники Акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі виконаних перевіряє обсяги виконання робіт, їх якість та відповідність умовам договору та підписує Акт приймання-передачі, після чого повертає один екземпляр Акту підряднику або надає підряднику мотивовану письмову відмову від підписання Акту з вказівкою на недоліки, виявлені у виконаних роботах. Вказані недоліки підлягають усуненню підрядником за його рахунок протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової відмови замовника. Акт приймання-передачі при цьому підписується негайно після усунення відповідних недоліків підрядником.

За умовами п.3.1. договору підряду підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені цим договором та додатками до нього до 01.07.2015р.

Згідно п.4.1. договору підряду загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами у цьому договорі та додатках до нього і становить 595 068,81 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч шістдесят вісім гривень 81 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 99178,13 грн. Загальна вартість робіт може бути змінена лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно п.4.2.1. договору підряду замовник сплачує передоплату (аванс) на закупівлю матеріальних ресурсів у розмірі 100% - 394468, 28 (триста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 28 копійок) в тому числі ПДВ 20% - 65 744,68 грн. на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору. Дана передоплата (аванс) зараховується в подальшому в рахунок оплати замовника за виконані роботи.

Згідно п.7.2 договору підряду у випадку порушення підрядником строків початку, виконання, здачі робіт, вказаних в пунктах 2.4., 3.1. цього договору, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт, вказаної у п.4.1. договору, за кожен день такого прострочення.

Згідно п.9.9.1. договору підряду замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення підрядником виконання робіт на строк більше ніж 10 календарних днів.

09.06.2015р. між ПП "Вальдес" (відповідач-2; поручитель) та ТОВ "Оріон-Експорт" (кредитор) було укладено договір поруки № 09/06-П/1 (договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТзОВ "Міранокс" (боржник), що виникли з договору підряду № 29/05/15-Б від 29.05.2015р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно п.3.1. та 3.2. договору поруки поручитель несе відповідальність в розмірі 1000,00 грн., а боржник несе відповідальність перед кредитором за належне виконання своїх зобов'язань. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 цього договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі. Згідно п.4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору в строк встановлений в основному договорі - до 01.07.2015р. В разі порушення боржником умов основного договору щодо строків початку, виконання, здачі робіт вказаних в основному договорі, поручитель відповідає перед кредитором та зобов'язується сплатити кредитору штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт вказаної в п.4.1. основного договору (595 068,81 грн.), за кожен день прострочення.

Згідно ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Предметом позову є стягнення штрафу в сумі 303 484,38 грн., який передбачений умовами п.7.2. договору та нарахований за кожний день прострочки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.7.2 договору підряду у випадку порушення підрядником строків початку, виконання, здачі робіт, вказаних в пунктах 2.4., 3.1. цього договору, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт, вказаної у п.4.1. договору, за кожен день такого прострочення.

Суд вказав, що за своєю правовою природою штраф підпадає під визначення пені, а аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, ч. 3 ст. 549 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом. При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо виконання робіт не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку виконання робіт за договором виконавець робіт зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 1% від договірної ціни робіт вказаної в п.4.1. основного договору, за кожен день прострочення не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання.

Винятком коли пеня може бути стягнута за порушення негрошового зобов'язання є ч.2 ст. 231 ГК України, однак положення ч.2 ст.231 ГК України можуть бути застосовані тільки якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Зобов'язання, що виникли між позивачем та відповідачем-1 не підпадають під положення ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056, та у постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2015 р. у справі № 904/3669/15.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Експорт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 914/3268/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського Львівської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко