ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2016 року Справа № 910/31548/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Костенко Т.Ф. - головуючого,
Коробенко Г.П.,
Полянський А.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016у справіГосподарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"доСлужби зовнішньої розвідки Українипророзірвання договору,в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідачів: Мітлицька О.О. (дов. від 21.04.15 № 5/3/348Б),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25.01.2016 господарського суду м. Києва в задоволенні позову про розірвання договору № 6/1/28 від 21.12.2005 відмовлено.
Постановою від 22.03.2016 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Градострой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору про пайову участь у будівництві від 21.12.2005 № 6/1/28, укладеного між ТОВ "Градострой" та Військовою частиною К 1410 (Служба зовнішньої розвідки України), останню прийнято у пайове будівництво житлового будинку по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва, шляхом фінансування такого будівництва на загальну суму 5997298, 32 грн. та передачі в рахунок пайової участі 21 квартири загальною площею 1298, 96 м2.
Згідно п.п. 2.3., 2.4., 3.1. договору оплата пайової участі проводиться в національній валюті України, шляхом перерахування платіжним дорученням відповідної суми. Після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічних паспортів, виданих бюро технічної інвентаризації міста Києва, визначається фактична загальна площа квартир після чого протягом 15-ти днів передає зазначені квартири тристороннім актом прийому-передачі Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації для подальшого оформлення ордерів співробітникам відповідача.
Строк дії договору - з дати підписання до 30.09.2007. У разі невиконання сторонами зобов'язань у встановлений термін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань та відшкодування збитків (п. 11.1).
На виконання умов Договору відповідач сплатив позивачу 5997298, 32 грн.
В подальшому в договір вносились зміни, зокрема щодо строку введення житлового будинку в експлуатацію шляхом укладення додаткових угод.
Так, додатковою угодою № 8 від 31.03.2013 термін введення житлового будинку а експлуатацію було встановлено - другий квартал 2014 року.
Судами з'ясовано, що свої зобов'язання за договором в частині введення будинку в експлуатацію та передачі квартир відповідачу позивачем належним чином не виконано, що підтверджується також і рішенням господарського суду м. Києва у справі 910/16845/14.
Листом від 25.11.2014 № 09/14 позивач запропонував Службі зовнішньої розвідки України укласти додаткову угоду про розірвання договору № 6/1/28 від 21.12.2005 у зв'язку із труднощами в реалізації інвестиційного проекту, пов'язаними з погіршенням економічної ситуації в України, у відповідь на який відповідач листом від 24.12.2014 №5/3/587/Б відмовив в розірванні спірного договору.
Вказані вище обставин стали підставою для звернення ТОВ "Градострой" з позовом у даній справі з посиланням на ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 652 ЦК України, остання пов'язує можливість зімни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Істотна зміна обставин повинна статися не внаслідок поведінки контрагентів договору, а бути результатом певної дії ззовні, тобто відбувається зміна певних обставин, які є зовнішніми відносно правового зв'язку, що існує між контрагентами даного договору.
При цьому судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги положення ч. 2 ст. 1 Закону України "Про запобігання впливу світової кризи та фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", згідно якої кошти на здійснення заходів, визначених ч. 1 ст. 1 цієї статті, спрямовуються в першу чергу на завершення будівництва об'єктів, що відповідають визначеним Кабінетом Міністрів України вимогам та мають такий ступінь будівельної готовності: у 2009 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 70 відсотків; у 2010 році - на добудову житла, яке має ступінь готовності більш як 50 відсотків.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової кризи на фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.
Також, судами враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 20.02.2012 у справі №6-93цс11, від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, а також в листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України", згідно якої настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, у зв'язку з тим, що економічна криза має загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак це не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.
Правомірно відхилено судами і посилання позивача на акт від 01.10.2007 № 1/307, оскільки останній не свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором.
З врахуванням зазначеного вище, не доведення позивачем належними та допустимими доказами наявність правових підстав для застосування положень статті 652 ЦК України, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові.
З огляду на зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 22.03.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/31548/15 залишити без змін.
Головуючий: Костенко Т. Ф.
Судді: Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.