ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 5004/250/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Цуманське лісове господарство"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Волинської області 17.12.2015 Рівненського апеляційного господарського суду 10.02.2016у справі господарського суду№ 5004/250/12 Волинської областіза позовомАкціонерного товариства Фірми "Immobilien Benelux" доДержавного підприємства "Цуманське лісове господарство"проповернення майнау судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.05.2012 № 5004/250/12 зобов'язано Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" повернути Акціонерному товариству Фірмі "Immobilien Benelux" безпідставно набуте майно обладнання лісопиляння і деревообробки з подальшим переліком відповідного майна.

20.10.2015 Акціонерне товариство Фірма "Immobilien Benelux" звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.12.2015 у справі № 5004/250/12 (суддя Шум М.С.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (колегія суддів у складі: Мамченко Ю.А. - головуючий суддя, судді Дужич С.П., Коломис В.В.), поновлено строк пред'явлення наказу Господарського суду Волинської області № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 (судами помилково зазначено 05.10.2015) до виконання; видано дублікат наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 (судами помилково зазначено 05.10.2015) про примусове виконання рішення у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 5004/250/12.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2012 у справі № 5004/250/12 було видано наказ № 5004/250/12-1 від 05.10.2012.

Строк пред`явлення наказу до виконання встановлено до 24.07.2013.

Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення вказаного наказу до виконання та видачу дублікату наказу, заявник посилається на те, що 06.12.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012. В подальшому у зв'язку з тривалим невиконанням наказу представником стягувача на підставі довіреності надіслано лист до виконавчої служби з проханням повідомити про результати виконання наказу у даній справі. Листом від 25.09.2015 виконавчою службою повідомлено, що виконавче провадження по примусовому виконання наказу Господарського суду Волинської області від 05.10.2012 № 5004/250/12-1 завершене, а наказ повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника. При цьому, виконавчий документ та супровідний лист отримано громадянкою ОСОБА_5 22.11.2013. Проте, як зазначено в заяві, представником стягувача у вказаному виконавчому провадженні виступав ОСОБА_6. Відтак, заявник вважає, що оригінал наказу у даній справі отримано особою, яка не мала права представляти інтереси стягувача без належно оформленої довіреності, тому виконавчий документ був втрачений, що унеможливлює повторне пред'явлення наказу до виконання.

Згідно із ст. 119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 06.12.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012.

Представник Акціонерного товариства Фірми "Immobilien Benelux" звернувся до виконавчої служби з листом від 19.08.2015, в якому просив повідомити про результати виконання наказу у даній справі.

Листом від 25.09.2015 виконавчою службою повідомлено, що виконавче провадження по примусовому виконання наказу Господарського суду Волинської області від 05.10.2012 № 5004/250/12-1 завершене, а наказ повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

З долучених до листа державної виконавчої служби документів вбачається, що виконавчий документ та супровідний лист отримано 22.11.2013 громадянкою ОСОБА_5

Державний виконавець в письмових поясненнях від 13.11.2015 № 04-33/7978 зазначав, що оригінал наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 вручено під розписку ОСОБА_5, однак копія довіреності не виготовлялась та в матеріалах справи відсутня.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повноважень ОСОБА_5 на отримання, зокрема, оригіналу виконавчого документу стягувачем за яким є Акціонерне товариство Фірма "Immobilien Benelux", Бельгія, м. Малмеді. В матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка довіреність, видана стягувачем ОСОБА_5 на представництво інтересів товариства чи вчинення від імені товариства будь-яких дій.

В поясненнях виконавчої служби від 27.11.2015 № 04-33/8428 зазначено, що наказ № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 можна вважати втраченим, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні належні та допустимі докази передачі оригіналу наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 уповноваженій стягувачем особі.

Статтею 120 ГПК України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Таким чином, враховуючи встановлені судами обставини справи та наведені норми колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачі дублікату наказу.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Разом з тим, відповідно до норм ГПК України та п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Водночас, як вбачається із п. п. 2, 3 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції, місцевим господарським судом помилково зазначено наказ № 5004/250/12-1 від 05.10.2015, в той час як на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 22.05.2012 № 5004/250/12 було видано наказ № 5004/250/12-1 від 05.10.2012.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, вважає за необхідне змінити п. п. 2, 3 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" задовольнити частково.

Змінити ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 5004/250/12, виклавши п. п. 2, 3 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "2. Строк пред'явлення наказу Господарського суду Волинської області № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 поновити. 3. Видати дублікат наказу № 5004/250/12-1 від 05.10.2012 про примусове виконання рішення у справі.".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 5004/250/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА