ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 916/39/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016

та на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.08.2016

у справі № 916/39/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"

про стягнення 42 352 220,60 дол. США та 45 773 758,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2016 (суддя Малярчук І.А.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий, судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), відмовлено у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом" з посиланням на те, що первісний позов та зустрічний позов є окремими, різними, не пов'язаними один із одним позовами, задоволення одного із цих позовів не призведе до відмови у задоволенні іншого.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ТОВ "Група управління бізнесом" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції від 30.08.2016, постанову апеляційного суду від 27.09.2016 та прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 916/39/16. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Група управління бізнесом" стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 60, 62 ГПК України, ст.ст. 546, 553, 554 ЦК України. Зокрема, на думку скаржника, зустрічний та первісний позови є взаємопов'язаними, оскільки, по-перше, їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, а по-друге, задоволення зустрічного позову може виключати частково задоволення первісного позову.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відмовляючи у прийнятті до розгляду зустрічного позову на підставі ст. 60 ГПК України, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що за первісним позовом у даній справі позовні вимоги банком заявлено до поручителя, як такі, що виникли саме із договору поруки, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, а вимога по зустрічному позову виникла із договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011. Отже, первісний позов та зустрічний позов є окремими, різними, не пов'язаними один із одним позовами, оскільки задоволення одного із цих позовів не призведе до відмови у задоволенні іншого. Крім того, господарськими судами зазначено про неповну сплату судового збору за подання зустрічного позову.

Втім, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що зустрічний позов не пов'язаний з первісним Вищий господарський суд вважає передчасними з огляду на таке:

Право відповідача подати до початку розгляду господарським судом справи по суті зустрічний позов передбачено ч. 5 ст. 22 ГПК України.

Стаття 60 ГПК України конкретизує умови подання зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом. Відповідно до положень вказаної статті зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зі змісту вказаної норми випливає, що зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача і має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.

Такий висновок кореспондує з роз'ясненнями, які надані у п. 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з якими однією з обставин, що свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним є той факт, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У даному випадку предметом первісного позову є вимога банку про стягнення як основної суми кредиторської заборгованості так і процентів за користування кредитом і пені. Вимоги первісного позову ґрунтуються як на договорі про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011, укладеному між банком та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (третьою особою) так и на додаткових угодах до кредитного договору, а також на підставі договору поруки від 15.07.2011, укладеного між банком та відповідачем.

Розрахунок заборгованості, здійснений банком у тому числі містить посилання на, підвищені процентні ставки:

- з 11.02.2015 у розмірі 14% річних - за порушення зобов'язань по складанню акта звіряння за січень 2015 року, як це передбачено п. 6 додатку № 1 до кредитного договору в редакції від 15.07.2011;

- з 14.03.2015 у розмірі 16% річних - за порушення зобов'язання щодо подання документів по оренді земельної ділянки, як це передбачено п. 2.11 додатку № 1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 2 до нього від 30.04.2014.

Звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом, поручитель просив визнати недійсними п. 2.11. додатку № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 в редакції договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014 до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011; про включення до п. 6.6. договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013, зі змінами внесеними п. 1.6. договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014, положення про встановлення в новому розмірі змінюваної процентної ставки, а саме, в розмірі збільшеному на 2 процентних пункти, у разі порушення ПАТ "ФК "Чорноморець" п. 2.11. додатку № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, в редакції договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014 до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

При цьому, поручитель вказував про те, що у випадку задоволення зустрічного позову це може виключати частково задоволення первісного позову.

Місцевий господарський суд, з'ясовуючи питання пов'язаності зустрічного позову з первісним, всупереч приписів ст. 43 ГПК України залишив поза увагою доданий до первісного позову розрахунок суми кредиторської заборгованості, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання прийняття зустрічної позовної заяви, а саме - чи не призведе задоволення зустрічного позову до відмови у задоволенні первісного у частині відповідних вимог.

Водночас Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

Відповідно до приписів ст. 60 ГПК України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Отже, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог ст.ст. 54-57 ГПК України щодо форми і змісту позовних заяв.

Недодержання цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України.

Як в ухвалі господарського суду першої інстанції так і в постанові господарського суду апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ "Група управління бізнесом" при поданні зустрічного позову сплачено судовий збір на суму 1 378,00 грн., тобто як за одну немайнову вимогу, тоді як вимоги за зустрічним позовом повинні бути оплачені судовим збором як за дві немайнові вимоги.

Водночас господарські суди зазначивши про те, що зустрічний позов подано з порушенням загальних правил подання позовів ніякого рішення з цього питання не прийняли, оскільки дійшли передчасного висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову у зв'язку з його не пов'язаністю з первісним позовом.

Враховуючи те, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про не пов'язаність первісного та зустрічного позовів, а також не досліджували відповідність поданої зустрічної заяви всім вимогам, передбаченим ст.ст. 54-58 ГПК України з огляду на процесуальні обмеження, встановлені ст. 1117 ГПК України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржених судових актів та направлення справи разом із зустрічною позовною заявою ТОВ "Група управління бізнесом" до господарського суду Одеської області для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 30.08.2016 у справі № 916/39/16 скасувати, а справу разом із зустрічною позовною заявою ТОВ "Група управління бізнесом" направити до господарського суду Одеської області для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до провадження.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко