ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 910/13488/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 (головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 17.09.2015 (суддя Чинчин О.В.)за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"прозатвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадженняу справі№ 910/13488/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"простягнення 1.353.728,77 грн.,за участю представників:позивачаЧепурнова І.А.,відповідачаМаксимова Ю.І.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/13488/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015, у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01.09.2015 у справі № 910/13488/14, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд", відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про затвердження мирової угоди.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/13488/14 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" 1.250.000,00 грн. основного боргу, 86.997,81 грн. пені, 16.730,96 грн. 3 % річних та 27.074,57 грн. судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/13488/14 Господарським судом міста Києва 23.09.2014 видано наказ.

01.09.2015 до місцевого суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" надійшла заява про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01.09.2015 у справі № 910/13488/14, в якій відповідач просив затвердити мирову угоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження Господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення.

Судом може бути затверджено мирову угоду на підставі ст. 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (виконавче провадження відкрито на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції у місті Києві від 13.07.2015 № ВП48078449). Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження. (п. 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана згідно з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Така позиція викладена в п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Тобто, умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд затверджує мирову угоду або відмовляє у її затвердженні. Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона: а) суперечить закону; б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо: а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод; б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень; в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору; г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін; д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Як вбачається з поданої сторонами на затвердження суду мирової угоди від 01.09.2015, сторони досягли згоди, що сума заборгованості боржника перед стягувачем становить 1.380.803,34 грн. та боржник в якості погашення заборгованості протягом 3 робочих днів після затвердження Господарським судом міста Києва даної мирової угоди передає, а стягувач приймає у власність 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1.221,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-Г, і яка належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 01.06.2007. За умовами мирової угоди право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів виникає з моменту державної реєстрації такого права на підставі ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження цієї мирової угоди.

Тобто, як правильно встановлено судами, в частині передачі нерухомого майна в рахунок погашення встановленої рішенням суду заборгованості подана на затвердження мирова угода за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а отже повинна відповідати загальним вимогам чинного законодавства щодо вчинення такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" за посвідчення договору відчуження об'єктів нерухомого майна справляється державне мито у розмірі 1% суми договору.

Судами встановлено, що затвердження даної мирової угоди спрямоване на здійснення іншого правочину, а саме: договору купівлі-продажу нерухомого майна - 1/2 частини нежитлової адміністративної будівлі, який сторони насправді хотіли вчинити та щодо якого чинним законодавством встановлені вимоги, додержання яких є необхідним та обов'язковими для чинності правочину.

Таким чином суди дійшли підставного висновку, що подана на затвердження Господарського суду міста Києва мирова угода від 01.09.2015, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд", не відповідає приписам ст. 657 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що мирова угода стосується лише прав і обов'язків позивача і відповідача та не виходить за межі предмета спору, оскільки вона стосується не тільки стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", а і врегульовує відносини переходу права власності на об'єкт нерухомості, який не має відношення до предмету спору. Також колегія суддів бере до уваги, що сторонами не надано суду першої інстанції доказів відсутності обтяжень і заборон податкової застави (на момент вирішення питання про затвердження мирової угоди) щодо розпорядження відповідними об'єктами нерухомості.

Також колегія суддів відзначає, що згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для визначення розміру відшкодування, а також при вирішенні спорів обов'язковим є проведення незалежної оцінки майна.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі №910/13488/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова