ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2016 р. м. Київ К/800/9148/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Олендера І.Я.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився,

відповідача Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 рокуу справі№813/3911/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Яблуневий Дар») звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) від 27 лютого 2015 року № 0000024500/2877.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024500/2877 від 27 лютого 2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 40415025,21 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 23 по 29 грудня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий Дар» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з контрагентами PROEKO Mikolaj Marciniak, GATEBORG SOLUTIONS та PETERGROW LIMITED.

За результатами вказаної перевірки 12 січня 2015 року складено акт №1/28-06-45/32475074, в якому зазначено про допущення позивачем порушень вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19 лютого 1993 року.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень відповідачем 27 лютого 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000024500/2877, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, порушення порядку декларування валютних цінностей у сумі 40422734,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не лише виконав усі вимоги іноземних контрактів, але і вжив усіх можливих заходів, спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків в іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях та підстав для нарахування пені в сумі 40415025,21 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №185/94-ВР).

Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 4 названої статті закріплено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною 1 цієї статті.

У період виникнення спірних правовідносин, постановами Національного банку України було запроваджено інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною 1 статті 2 Закону України №185/94-ВР, а саме 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених названою правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 2 названої статті закріплено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України №185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Згідно з частиною 4 статті 4 названого Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до його розгляду судом.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що термін «прийняття до розгляду судом» слід розуміти як подання відповідного позову до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

При цьому, та обставина, що по частині договорів позивач спочатку звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовами про стягнення, а потім подав відповідні позови до господарського суду, що зумовило припинення розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, судами визначена як така, що відповідно до частини 2 та 4 статті 4 Закону України №185/94-ВР зупиняє нарахування пені та звільняє позивача від її сплати.

Однак, колегія суддів з такими висновками судів повністю погодитися не може.

За результатами аналізу положень статті 4 Закону України №185/94-ВР колегія суддів приходить до висновку, що умовою для зупинення нарахування пені за порушення строку, визначеного статтею 2 названого Закону, є саме прийняття позовної заяви до розгляду судом або Морською арбітражною комісією.

Відповідно до положень статті 61 Господарського процесуального кодексу України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 64 названого Кодексу закріплено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 62 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що у разі скасування ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви остання вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Частиною 1 статті 17 Регламенту міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промисловій палаті України від 17 квітня 2007 року, закріплено: «Производство по делу возбуждается постановлением председателя Международного коммерческого арбитражного суда (дальше по тексту - МКАС) о принятии дела к производству по факту предъявления в МКАС надлежащим образом оформленного искового заявления, оплаченного регистрационным сбором в соответствии с Положением об арбитражных сборах и расходах.».

Натомість, частиною 2 статті 17 Регламенту також передбачено: «Днем подачи искового заявления считается день его вручения МКАС, а при отправке искового заявления по почте - дата штемпеля на конверте почтового ведомства места отправления.».

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів приходить до висновку, що нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України №185/94-ВР зупиняється з дня звернення резидента із позовом до суду або МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або з дня відправлення позову поштою.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07 лютого 2011 року у справі №21-63а10.

Тим часом, відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України №185/94-ВР підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за результатами звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, відповідні провадження були припинені у зв'язку зі зверненням позивача до господарського суду з аналогічним позовом.

Отже, за наслідками розгляду справ Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рішення про задоволення позову прийняті не були.

За таких обставин, на підставі частини 3 статті 4 Закону України №185/94-ВР, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 лютого 2012 року у справі №21-422а11.

Перевіряючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності розрахунків пені податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Яблуневий дар» та GATEBORG SOLUTIONS (Великобританія) було укладено договір поставки №01/10/13, відповідно до якого на користь нерезидента було здійснено передоплату в розмірі 3186739,81 євро. А саме: 27 грудня 2013 року в сумі 1861839,81 євро, граничний строк повернення 27 березня 2014 року; 20 січня 2014 року в сумі 250000,00 євро, граничний строк повернення 20 квітня 2014 року; 27 січня 2014 року в сумі 1074900,00 євро, граничний строк повернення 27 квітня 2014 року.

25 березня 2014 року позивач звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення вказаної суми із компанії GATEBORG SOLUTIONS.

Відповідно до ухвали суду від 28 березня 2014 року позовну заяву ТОВ «Яблуневий дар» було повернуто. Не погодившись із таким рішенням товариство оскаржило ухвалу про повернення позовної заяви, яка Львівським апеляційним судом була скасована, а справа направлена до Львівського господарського суду для розгляду. 19 травня 2014 року Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі, а 22 грудня 2014 року позовні вимоги ТОВ «Яблуневий Дар» повністю задоволено.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договором в межах строку, передбаченого статтею 2 Закону України №185/94-ВР, а тому підстави для нарахування пені відсутні.

Також між ТОВ «Яблуневий дар» та PETERGROW LIMITED (Великобританія) було укладено договори поставки, зокрема: Договір №12/02/13 від 12 березня 2013 року, Договір №05/ІМ/2014 від 27 січня 2014 року, Договір №09/10/12 від 09 жовтня 2012 року, Договір №14/02/13 від 14 лютого 2013 року, Договір № 27/06/13 від 27 червня 2013 року.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що по Договору № 05/ІМ/2014 від 27 січня 2014 року, попередня оплата здійснена позивачем 05 лютого 2014 року. Отже, граничний строк поставки товару або повернення валютної виручки становив 06 травня 2014 року. Контролюючим органом нараховано пеню за 1 календарний день прострочення - 07 травня 2014 року.

Тим часом, 05 травня 2014 року позивач звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення із компанії PETERGROW LIMITED суми заборгованості, що підтверджується відбитком штампу суду на позовній заяві.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставне нарахування пені по зазначеному договору.

12 лютого 2013 року між позивачем та PETERGROW LIMITED (Великобританія) було укладено договір №12/2/13.

Попередню оплату по зазначеному договору було здійснено 05 та 27 грудня 2013 року.

Отже, граничні строки поставки товару або повернення валютної виручки становили 05 та 27 березня 2014 року.

Із позовом про стягнення перерахованих за вказаним договором сум позивач звернувся до Господарського суду Львівської області 09 квітня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня за період з 06 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року в сумі 4619952,72 грн. та за період з 28 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року в сумі 1734565,00 грн., нарахована відповідачем правомірно. В іншій частині, а саме за період з 09 по 14 квітня 2014 року, податковим органом безпідставно визначено пеню в сумі 839991,40 грн. та 867282,50 грн.

Також колегія суддів звертає увагу, що під час проведення розрахунку пені за відповідні періоди, відповідачем завищено її розмір на 12,20 грн. та на 0,88 грн., що є підставою для задоволення позову у відповідній частині.

09 жовтня 2012 року між позивачем та PETERGROW LIMITED (Великобританія) було укладено договір №09/10/12.

Часткову попередню оплату по названому договору проведено 20 та 27 грудня 2013 року, а також 08 січня 2014 року.

Отже, граничні строки поставки товару або повернення валютної виручки становили 20 та 27 березня 2014 року, а також 08 квітня 2014 року.

Із позовом про стягнення перерахованих за вказаним договором сум позивач звернувся до Господарського суду Львівської області 11 квітня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня за період з 01 квітня 2014 року по 10 квітня 2014 року в сумі 829935,235 грн., за період з 28 березня 2014 року по 10 квітня 2014 року в сумі 774122,995 грн., а також за період з 09 квітня 2014 року по 10 квітня 2014 року в сумі 707178,2378 грн., нарахована відповідачем правомірно. В іншій частині, а саме за період з 11 по 14 квітня 2014 року, податковим органом безпідставно визначено пеню в сумі 331972,507 грн., 221178,3324 грн. та 1414356,4757 грн.

Під час проведення розрахунку пені за період з 09 по 14 квітня 2014 року, відповідачем завищено її розмір на 3,8905 грн., що є підставою для задоволення позову у відповідній частині.

14 лютого 2013 року між позивачем та PETERGROW LIMITED (Великобританія) було укладено договір №14/02/13.

Часткову попередню оплату по названому договору проведено 20 грудня 2013 року на суму 370000 євро, 08 січня 2014 року на суму 2851000,00 євро, 14 січня 2014 року на суму 7783887,60 євро, а також 20 січня 2014 року на суму 370000,00 євро.

Отже, граничні строки поставки товару або повернення валютної виручки становили 20 березня 2014 року, 08, 14 та 20 квітня 2014 року.

Із позовом про стягнення перерахованих за вказаним договором сум позивач звернувся до Господарського суду Львівської області 17 квітня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня за період з 21 березня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 416951,06 грн., за період з 09 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 1119507,64 грн., а також за період з 15 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 799818,50 грн., нарахована відповідачем правомірно. В іншій частині, а саме за період з 17 по 22 квітня 2014 року, податковим органом безпідставно визначено пеню в сумі 92655,79 грн., 839630,74 грн. та 2399455,51 грн.

Крім того, безпідставно нараховано пеню за період з 21 по 22 квітня 2014 року у сумі 34533,27 грн.

27 червня 2013 року між позивачем та PETERGROW LIMITED (Великобританія) було укладено договір №27/06/13.

Часткову попередню оплату по названому договору проведено 20 грудня 2013 року на суму 9800000,00 євро, 08 січня 2014 року на суму 800000,00 євро, а також 14 січня 2014 року на суму 3450000,00 євро.

Отже, граничні строки поставки товару або повернення валютної виручки становили 20 березня 2014 року, 08 та 14 квітня 2014 року.

Із позовом про стягнення перерахованих за вказаним договором сум позивач звернувся до Господарського суду Львівської області 17 квітня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня за період з 21 березня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 11043568,66 грн., за період з 09 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 314137,54 грн., а також за період з 15 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року в сумі 354498,16 грн., нарахована відповідачем правомірно. В іншій частині, а саме за період з 17 по 22 квітня 2014 року, податковим органом безпідставно визначено пеню в сумі 2454126,37 грн., 235603,15 грн. та 1063494,48 грн.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024500/2877 від 27 лютого 2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 22714235,75 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на зазначене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року підлягають скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024500/2877 від 27 лютого 2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 22714235,75 грн. і постановленням нового рішення у відповідній частині про відмову в задоволенні позову. В решті постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016року у справі №813/3911/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024500/2877 від 27 лютого 2015 року про визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 22714235,75 грн.

3. В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000024500/2877 від 27 лютого 2015 року в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 22714235,75 грн.

4. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016року у справі №813/3911/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна