ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2016 р. м. Київ К/800/47397/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання частково протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати частково протиправним та скасувати п. 6 припису від 25 квітня 2013 року №408-04 в частині отримання спеціального дозволу на користування надрами та обмеження використання води на власні виробничі потреби із власного підземного водозабору.

В обґрунтування позову зазначав, що зазначені пункти припису прийняті на підставі необґрунтованого висновку акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про порушення позивачем Кодексу України про надра.

На думку позивача, він використовує воду із власної свердловини за період, який підлягав перевірці не більше 240 м. куб за кожний поточний місяць, що не перевищує 300 куб.м води за добу, як того вимагає закон для того, щоб мало місце правомірне видобування (користування) водою без спеціальних дозволів та гірничого відводу. Як зазначено в паспорті свердловини на воду №1312/121а та в акті перевірки, позивач використовує підземну прісну воду для видобування води з метою її використання для власної господарсько-питної та виробничої потреб. Документально підтвердженим є факт, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташована власна артскважина, що і є однією із правових підстав позивача на водокористування підземними водами без спеціального дозволу на користування надрами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п.6 припису від 25 квітня 2013 року №408-04 Державної екологічної інспекції у Львівській області в частині отримання спеціального дозволу на користування надрами та обмеження використання води на власні потреби із власного підземного водозабору.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що дії відповідача по зобов'язанню оформити спеціальний дозвіл на користування надрами протиправні, а припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 513-06 від 20 травня 2013 року в частині пункту № 1, яким зобов'язано здійснювати спеціальне користування надрами (підземні води) на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами такий, що суперечить діючому законодавству, оскільки позивач не перевищує водозабір підземних вод для господарсько-питних потреб 300 кубічних метрів на добу.

Вищий адміністративний суд України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 Кодексу України «Про надра» передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України «Про надра» встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Частиною 3 статті 3 Кодексу України «Про надра» передбачено, що водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 3 Водного кодексу України, завданнями водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до положень статей 46,48 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Водного кодексу України, дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарчими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб.м на добу.

Однією з обов'язкових умов звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного Кодексу та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».

Як встановили суду попередніх інстанцій, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» є здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності .

Товариство здійснює підземний водозабір, в тому числі і для власних потреб із свердловини.

Водозабір здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування №Укр-1214-11/Льв, терміном дії з 20 вересня 2011 року по 20 вересня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги той факт, що відповідно до державної статистичної звітності по формі 2-ТП (водгосп.), вода підприємством використовується лише на виробничі потреби.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до неправильного висновку про визнання . протиправним та скасованя п.6 припису від 25 квітня 2013 року №408-04 Державної екологічної інспекції у Львівській області в частині отримання спеціального дозволу на користування надрами та обмеження використання води на власні потреби із власного підземного водозабору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі за позовом акціонерного публічного товариства «Миколаїцемент» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання частково протиправним та скасування припису відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: