ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2016 р. м. Київ К/800/43636/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що з 1999 року він отримує пенсію як військовослужбовець. По досягненню пенсійного віку позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська із заявою про перехід з військової пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту також - Закон № 1058-IV).

Проте при переході на інший вид пенсії відповідачем був неправильно проведений її перерахунок: замість показника середньої заробітної плати при призначенні йому пенсії вперше для перерахунку відповідачем був узятий показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Враховуючи зазначені обставини, просив визнати такі дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська протиправними, зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату його пенсії у відповідності до вимог ст.40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу і цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2012 рік, починаючи з 19 вересня 2014 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати прийняті ними судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у 1999 році вийшов на пенсію за віком як військовослужбовець. В березні 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська із заявою про призначення йому пенсії за віком на загальних підставах, у зв'язку з тим, що в нього з'явилось таке право.

Згідно Атестату про зняття з обліку позивачу припинено виплату пенсії по причині переходу на пенсію за іншим законом, позивач знятий з обліку з 1 квітня 2014 року.

16 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вказати показник середньої заробітної плати, що був застосований при призначенні пенсії та здійснити перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії.

Листом від 30 квітня 2015 року за вих. № Т 43/03/18 Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська повідомило позивача про те, що оскільки він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а 19 березня 2013 року йому було призначено пенсію за віком із застосуванням середнього показника за 2007 рік (1197, 91 грн.), оскільки це слід рахувати не як нове призначення, а як перехід на інший вид пенсії за іншим законом.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, прийшли до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне:

Статтею 1 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_2 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14, де визначено, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше.

Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо проведення нарахування пенсії ОСОБА_2 з урахуванням показника середньої заробітної плати, встановленого Управлінням Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська призначити та виплатити пенсію ОСОБА_2, за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на підставі його заяви від 19 вересня 2014 року застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу і цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2012 рік.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

С.Я. Чалий

О.Є. Донець