ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/39071/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Юхименка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітас» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітас» (далі - позивач, ТОВ «Мелітас») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) щодо невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року;

2) скасувати рішення ДПІ №20440/10/04-62-18-02-28 від 24.07.2014 року, за яким декларація ТОВ «Мелітас» з податку на додану вартість за червень 2014 року не вважається податковою звітністю;

3) зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, тобто 15.07.2014 року;

4) зобов'язати ДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача;

5) зобов'язати відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність спірних дій та рішення відповідача, який не визнав подану позивачем податкову декларацію як податкову звітність, оскільки чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для невизнання податкової звітності, як анулювання реєстрації платником податку на додану вартість. Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 804/148/14, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року, скасовано рішення про анулювання реєстрації ТОВ «МЕЛІТАС» як платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на момент подання декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року позивач був позбавлений статусу платника податку на додану вартість, а тому у відповідача були відсутні правові підстави та механізм для прийняття такої звітності. Крім того, відображення в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» певних відомостей не створює для платника податків будь-яких юридичних наслідків, не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

08.07.2014 року ТОВ «Мелітас» направило рекомендованим поштовим відправленням до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, про що свідчить опис вкладення з відбитком календарного штампу поштового відділення та чек про сплату поштового відправлення.

Декларація була отримана відповідачем 15.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправленням з підписом уповноваженої особи.

Рішенням податкового органу № 20440/10/04-62-18-02-28 від 24.07.2014 року вказану декларацію не визнано податковою звітністю, у зв'язку з тим, що ТОВ «Мелітас» позбавлено статусу платника ПДВ згідно акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.11.2013 року.

ТОВ «Мелітас» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року (справа №804/148/14), рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовано.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року;

- скасування рішення ДПІ № 20440/10/04-62-18-02-28 від 24.07.2014 року, за яким декларація ТОВ «Мелітас» з податку на додану вартість за червень 2014 року не вважається податковою звітністю;

- зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, тобто 15.07.2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою (п. 49.9 ст. 49 ПК України).

В силу п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За змістом пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації відповідачем направлено позивачу спірний лист-рішення № 20440/10/04-62-18-02-28 від 24.07.2014 року, в якому повідомлено про невизнання декларації податковою звітністю на підставі п. 49.9 ст. 49 ПК України, оскільки позивача позбавлено статусу платника ПДВ згідно рішення ДПІ № 1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 804/148/14, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 року.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що п. 49.9 ст. 49 ПК України, на який послався податковий орган, визначає умови, за яких податкова декларація вважається прийнятою, зокрема, за умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 цього Кодексу. Чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Наявності будь-яких інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року відповідачем не доведено.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач відмовляючи у прийнятті податкової звітності і винесенні рішення про відмову у прийнятті та визнанні такої діяв всупереч вищезазначених вимог матеріального права, а тому позовні вимоги №№ 1-3 обґрунтовано задоволенні судами попередніх інстанцій та їхні рішення, в цій частині, не підлягають скасуванню.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно задоволено позовну вимогу № 5 про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення з огляду на положення ст. 267 КАС України рішення Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 року та практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії».

В свою чергу, дійшовши висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання ДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача; суд касаційної інстанції виходив з наступного.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про платника податків не створює жодних перешкод для діяльності такого платника податку. Крім того, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції вважає що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовної вимоги № 4.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 804/12402/14 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітас» з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітас» - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 804/12402/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 05.04.2016 року.