ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/800/34369/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Гостила А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 по справі №826/1792/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 №0002171550.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби 19.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, абзацу другого пункту 126.1 статті 126, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкових декларацій Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» з питань своєчасності сплати з плати за землю.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 30.08.2012 №3473-15/22907628 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 №0002171550, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20034,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є необґрунтованим.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 №43/131 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання, а тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Як вбачається з акту перевірки від 30.08.2012 №3473-15/22907628, позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 20034,00грн. за порушення строків сплати податкового зобов'язання за липень-серпень 2011 року, тобто строк виконання якого настав після порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, застосування до позивача штрафу у розмірі 20034,00грн. за порушення строків сплати зобов'язання, строк виконання якого настав після порушення провадження у справі про банкрутство, здійснено податковим органом правомірно.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 по справі №826/1792/13-а скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв