ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/8755/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,
за участю: представника позивача - Назаренка С.П.,
представника відповідача - Приходько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» до Чернігівської митниці ДФС, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикловаст», Приватне підприємство «МІГ 29», про визнання протиправними та скасування вимог, що переглядається за касаційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року,
у с т а н о в и л а :
У січні 2015 року КТ «Донтрансгарант і компанія» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикловаст», Приватне підприємство «МІГ 29», про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 15 грудня 2014 року № 5, № 6 та № 7.
Зазначали, що отримали від Чернігівської митниці Міндоходів акти про настання гарантійного випадку та оскаржувані вимоги, де зазначено, що товар, під який Товариством видавалися вимоги, не доставлений у митницю призначення в установлений строк, а відтак, з нього підлягає стягненню сума митних платежів.
Посилаючись на протиправність оскаржуваних вимог, порушення норм чинного законодавства під час складення, просили їх скасувати.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1.2 Угоди про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22 листопада 2012 року № 771 (далі - Угода), укладеної між Товариством та Державною митною службою України, Товариство визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до реєстру гарантій.
Відповідно до умов Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документа з метою забезпечення сплати митних платежів від 27 листопада 2013 року № 333ЕН, Товариством надано особі, відповідальній за сплату митих платежів компанії «Ksandro Enterprise Ltd» гарантійні документи від 19 лютого 2014 року № 00085482 код 10211/14/1902/Т/121, від 21 лютого 2014 року № 00085642 код 10211/14/2102/Т/121 та № 00085643 код 10211/14/2102/Т/121 (далі - фінансові гарантії).
Згідно з митними деклараціями від 20 лютого 2014 року № 102110000/2014/010671, від 21 лютого 2014 року № 102110000/2014/010728 та № 102110000/2014/010729 компанією «Ksandro Enterprise Ltd» ввезено на митну територію України товар - важкі дистиляти, газойлі: паливо дизельне автомобільне ДТ-3-К4, Сорт F. СТБ 1658-2012 (код за УКТЗЕД: 2710194710).
У вказаних митних деклараціях зазначено, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання є Товариство.
Відповідно до вказаних митних декларацій і фінансових гарантій товар мав бути доставлений автомобільним транспортом до митного посту «Одесса-порт» Південної митниці.
Станом на 8 грудня 2014 року звернень до Південної митниці Міндоходів власника товарів, їх перевізника чи інших уповноважених осіб з приводу перебування товарів, автотранспортного засобу, яким здійснюється їх переміщення, або особи-водія під дією обставин непереборної сили не надходило. В Єдиній автоматизованій інформаційній системі Міндоходів інформація щодо переміщення вказаного товару також відсутня.
15 грудня 2014 року Чернігівською митницею Міндоходів складено акти про настання гарантійного випадку № 5, № 6 та № 7, в яких зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойлі (код за УКТЗЕД: 2710194710), який повинен був бути доставлений у митницю призначення відділ митного оформлення № 5 митного поста «Одеса-Порт» Південної митниці Міндоходів перевізником ПП «МІГ 29» за маршрутом м. Чернігів - м. Одеса у строк до 2 та до 3 березня 2014 року без зміни його кількості, вартості, найменування, не доставлений у митницю призначення у встановлений строк. Митна вартість товарів становить 4 085 894,17 грн (акт № 5), 2 009 916,31 грн (акт № 6) та 2 382 145,56 грн (акт № 7). Сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 1 168 147,60 грн, 574 113,32 грн та 680 437,04 грн відповідно.
На підставі вказаних актів митним органом прийнято та направлено Товариству вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 15 грудня 2014 року № 5, № 6 та № 7, відповідно до яких, на підставі фінансових гарантій від 19 та 21 лютого 2014 року, виданих Товариством, суми митних платежів, які підлягають сплаті складають 1 168 147,60 грн, 574 113,32 грн та 680 437,04 грн відповідно.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржувані вимоги складено без дотримання статті 311 Митного кодексу України, що в свою чергу свідчить про їх протиправність.
Зокрема, суди звернули увагу на відсутність у відповідача товарно-транспортних накладних та протоколів про порушення митних правил.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів.
Відповідно до частин першої та другої статті 305 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 306 МК України фінансові гарантії є одним із способів забезпечення митних платежів.
Частинами першою - третьою статті 307 МК України передбачено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
За приписами частин першої та другої статті 311 МК України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Як встановлено частиною четвертою статті 311 МК України, орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі: 1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого); 2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами; 3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу; 4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу ХІІ цього Кодексу.
Частиною першою статті 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною шостою статті 96 МК України передбачено, що при вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення цієї глави застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів призначення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до митних декларацій від 20 лютого 2014 року № 102110000/2014/010671, від 21 лютого 2014 року № 102110000/2014/010728 та № 102110000/2014/010729 і фінансових гарантій товар мав бути доставлений автомобільним транспортом до митного посту «Одесса-порт» Південної митниці 2 та 3 березня 2014 року.
Станом на 8 грудня 2014 року звернень з заявою про втрату товару не надходило. В ЄАІС Міндоходів інформація щодо переміщення вказаного товару також відсутня.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до неправильного висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття вимог про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 15 грудня 2014 року № 5, № 6 та № 7.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про відсутність факту здійснення транзитних переміщень за митними деклараціями.
Згідно договору від 27 листопада 2013 року № 27-11-2013ТС/О вантаж з нафтопродуктами розміщувався в митний режим «митний склад» у відповідності до поданих декларантом ТОВ «Цикловаст» ЕМД: № 102110000/2014/021004 від 12 лютого 2014 року та № 102110000/2014/021116 від 16 лютого 2014 року.
Нафтопродукти, які розміщувалися в митний режим «митний склад» відповідно до ЕМД № 102110000/2014/021004 від 12 лютого 2014 року оформлені 21 лютого 2014 року в митному режимі «транзит» за МД № 102110000/2014/10729, але не доставлені до митниці призначення Південної митниці Міндоходв.
Нафтопродукти, які розміщувалися в митний режим «митний склад» відповідно до ЕМД № 102110000/2014/21116 від 16 лютого 2014 року оформлені 21 лютого 2014 року в митному режимі «транзит» за МД № 102110000/2014/10661 від 19 лютого 2014 року (товар доставлено до Південної митниці), № 102110000/2014/10671 від 20 лютого 2014 року та № 102110000/2014/10728 від 21 лютого 2014 року (товар не доставлено до Південної митниці).
Про переміщення територією України під митним контролем у межах визначеного статтею 95 МК України строку свідчить відмітка «Відправлення вантажу», внесена до електронної копії відповідної МД (далі - ЕМД) в ЄАІС Міндоходів. Декларантом ТОВ «Цикловаст» заявлений вантаж в митний режим «транзит» з поданням електронної декларації для переміщення в зону діяльності іншої митниці.
Згідно з частиною другою статті 257 МК України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Оскільки як на момент заливки вантажу (паливо дизельне) в автоцистерни точні відомості про кількість вантажу в кожній автоцистерні були невідомі, товаротранспортні накладні були оформлені після завантаження автоцистерн, а реквізити вищевказаних документів під кодом 2730 вказані в графі 44 ЕМД з символом «d»
Відповідно до пункту 3 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684), при внесенні до графи 44 відомостей про документи, які відповідно до МК України не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються Декларантом, перед кодом документа проставляється символ «d».
Відповідно до частини другої статті 264 МК України МД та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з МД органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в МД. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів..
Товаротранспортні документи, вказані в гр. 44 МД, мають знаходитися у відправника та перевізника вантажу.
Відповідно до пункту 4.4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 жовтня 2012 року № 1066 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 року за № 2120/22432), після завершення митних формальностей посадова особа митниці відправлення залишає для контролю у справах митниці один примірник МД та за наявності паперовий примірник товаротранспортного документа, рахунку-фактури (інвойсу) (за наявності) або іншого документа, в якому вказується вартість товару чи їх копії.
Отже, з огляду на вказані вимоги чинного законодавства, відсутність товаротранспортних документів в справах Митниці не є обов'язковою вимогою, а сам товаротранспортний документ не підтверджує факт настання гарантійного випадку.
Крім того, необхідно звернути увагу, що перевезення вантажу здійснювалось на основі договірних відносин між ТОВ «Цикловаст» та перевізників без участі Митниці в цих відносинах.
Отже, враховуючи, що вантаж на Південну митницю не доставлений у позивача виник обов'язок щодо сплати належної суми митних платежів за виданою гарантією.
Щодо можливих протиправних діянь Митниці або інших осіб, які здійснювали операції з вказаним товаром (оформлення, перевезення), такі, за наявності карного злочину, можуть встановлюватися в порядку кримінального провадження, або шляхом вирішення спорів між сторонами договірних відносин, якщо одна із сторін не виконала взяті на себе обов'язки.
Не може колегія суддів пов'язати і відсутність проколів про порушення митних правил з обов'язком Товариства сплатити належну суму митних платежів за виданою ним гарантією.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» на користь Державного бюджету України судові витрати в розмірі 5846,40 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов