ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/20232/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороза В.Ф.

Донця О.Є.

Конюшка К.В.

секретар судового засідання: Слободян О.М

за участю представника позивача - Гончаренко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі

за позовом КП "Первомайськтеплокомуненерго"

до Державної фінансової інспекції в Луганській області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Лисичанська об'єднана державна фінансова інспекція Державної фінансової інспекції в Луганській області

про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

КП "Первомайськтеплокомуненерго" звернулося з позовом, в якому просило визнати протиправними дії та скасувати вимогу від 17 червня 2013 року №850-14/1040 Лисичанської об'єднаної державної фінансової інспекції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволений, визнано протиправною та скасовано вимогу від 17 червня 2013 року №850-14/1040.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у КП "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради за період з 01 березня 2011 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складений акт від 07 травня 2013 №850-21/007.

Відповідно до вищезазначеного акту Інспекцією встановлено: 1) порушення п.6 Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 11 червня 2012 року №517, до розрахунку обсягу заборгованості із різниці в тарифах включено витрати на придбання газу для населення у сумі 3060690,00 грн., які списано відповідно до вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 року №3319, однак фактично підприємством витрати не понесені, внаслідок чого завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на вище вказану суму, яку погашено у 2012 році за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у сумі 1989078,00 грн.; 2) нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6508,34 грн.; 3) внаслідок несвоєчасного стягнення дебіторської заборгованості та, спливу строків її стягнення, таким чином допущення втрат боржника в зобов'язанні, підприємству нанесені збитки на загальну суму 249579,66 грн., чим порушено вимоги ст.509 ЦК України в частині не вимагання від боржника виконання його обов'язку щодо повної оплати суми боргу.

За результатами ревізії 17 червня 2013 року Інспекцією сформована вимога №850-14/1040 про усунення порушень, якою позивача зобов'язано: п.1 - опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб; п. 2 - перерахувати до державного бюджету зайво отриману субвенцію на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, або провести коригування (зменшення) обсягу заборгованості минулих років із різниці в тарифах на послуги з теплопостачання на 1989078,00 грн. шляхом оформлення акту взаємозвірки між сторонами: фінансовим управлінням Первомайської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Первомайської міської ради та КП "Первомайськтеплокомуненерго". В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 1989078,00 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП; п. 3 - залучити фахівців для визначення суми збитків та стягнути з винних осіб суми визначених фахівцями збитків для нарахування в дохід Державного бюджету; п. 4 - стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів у зв'язку з порушенням строків позовної давності, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14).

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

К.В. Конюшко

О.Є Донець