ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ К/800/2099/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року

у справі № 1170/2а-3853/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський Агроспецтех»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський Агроспецтех» (далі - ТОВ «Кіровоградський Агроспецтех»; позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області; відповідач), в якому просило визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ № 1710 від 01 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань у розмірі 230 540,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 227 756,00 грн. з податку на додану вартість, задекларовані ТОВ «Кіровоградський Агроспецтех» за червень - липень 2012 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приємна пропозиція».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Кіровоградську ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відновити показники податкових зобов'язань у розмірі 230 540,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 227 756,00 грн. з податку на додану вартість, задекларовані ТОВ «Кіровоградський Агроспецтех» за червень - липень 2012 року в розрізі контрагентів, що відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» на підставі акту № 136/22-5/35720699 від 03 жовтня 2012 року. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 17,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача з винесення наказу № 1710 від 01 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області задоволено частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року змінено шляхом викладення пункту третього її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кіровоградський Агроспецтех» судові витрати в розмірі 17,00 грн.». В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно із статтею 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункт 74.2 статті 74 ПК України).

Судовими інстанціями з'ясовано, що відповідачем на підставі наказу № 1710 від 01 жовтня 2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кіровоградський Агроспецтех» у частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат з податку на прибуток з ТОВ «Приємна пропозиція» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт № 136/22-5/35720699 від 03 жовтня 2012 року.

За наслідками здійсненої ревізії податкові повідомлення-рішення Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не прийнято, проте внесено зміни до автоматизованої системи «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» шляхом коригування задекларованих товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про правомірність здійсненого податковим органом коригування, слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, в постановах: від 15 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Сільськогосподарська компанія «Зорецвіт» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; від 04 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехноконструкція» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

В розглядуваній ситуації суди встановили, що наказ № 1710 від 01 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення № 332 від 01 жовтня 2012 року про дату початку та місце її проведення направлено позивачу лише 01 жовтня 2012 року, тобто в день початку проведення контрольного заходу, що не узгоджується з вимогами пункту 79.2 статті 79 ПК України, згідно з яким документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Невиконання, в свою чергу, вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, в тому числі права в контролюючого органу на внесення змін до інформаційних систем (баз).

При цьому слід мати на увазі, що право платника оскаржувати дії органу державної податкової служби з проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку в податкового органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Втім, фактично зазначивши про неправомірність проведення розглядуваної перевірки судові інстанції помилково не визнали ці дії відповідача протиправними в установленому порядку з метою повного захисту порушених прав товариства та гарантування дотримання його інтересів, в той час, як частина 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача.

Що стосується розподілу судових витрат, то за правилами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції; далі - БК України) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює Державна казначейська служба України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи те, що за правилами БК України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року змінити, виклавши пункти 3 та 5.1 її резолютивної частини в такій редакції:

«Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський Агроспецтех» судові витрати в розмірі 17,00 грн.».

«Визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський Агроспецтех» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат з податку на прибуток з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приємна пропозиція» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт № 136/22-5/35720699 від 03 жовтня 2012 року».

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.