ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Київ справа № 800/195/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В.,

суддів: Заїки М.М.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Стародуба О.П.,

при секретарі: Музичко Н.В.,

за участю Шумар В.Ю., - представника Верховної Ради України, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного звільнення з посади судді, -

встановив :

24 березня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Вищого адміністративного суду України із адміністративним позовом, в якому, крім іншого, просила визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного звільнення її з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року відкрито провадження в цій частині позовних вимог.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 вказала, що вона, як суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська обрана безстроково, своєчасно звернулася із заявою про звільнення її з посади судді у відставку і 22 жовтня 2015 року Вищою радою юстиції було прийнято рішення про внесення до Верховної Ради України відповідного подання про її звільнення з вказаної посади. Оскільки лише 4 лютого 2016 року парламент прийняв постанову № 996-VIII «Про звільнення суддів», зокрема, про її звільнення з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивач вважає, що Верховна Рада України допустила протиправну бездіяльність при вирішенні цього питання, порушивши Конституцію та закони України. У зв'язку з несвоєчасним розглядом подання про прийняття відставки вона не отримала очікуване належне їй матеріальне забезпечення судді у відставці.

Позивач ОСОБА_6 подала до Вищого адміністративного суду України заяву про розгляд справи у її відсутність.

Шумар В.Ю., - представник відповідача, заперечуючи проти позову, стверджує, що доводи позивача безпідставні та необґрунтовані, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено строк, протягом якого парламент повинен прийняти рішення про звільнення судді з посади, вважаючи, що Верхова Рада України прийняла постанову «Про звільнення суддів» від 4 лютого 2016 року № 996-VIII у розумний строк з дотриманням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності Верхової Ради України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з червня 1982 року до травня 1989 року працювала суддею Апостолівського районного народного суду Дніпропетровської області, з травня 1989 року до жовтня 1999 року - суддею Дніпропетровського обласного суду, з жовтня 1999 року - суддею Самарського районного суду міста Дніпропетровська. Постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1999 року № 607-XIV ОСОБА_6 обрано суддею безстроково. Позивач має стаж роботи на посаді судді - 33 роки 8 місяців 1 день.

25 вересня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява позивача ОСОБА_6 від 24 вересня 2015 року про звільнення у відставку.

22 жовтня 2015 року Вища ради юстиції розглянула матеріали про звільнення позивача у зв'язку із поданням заяви про відставку та прийняла рішення № 781/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку». 11 листопада 2015 року Вища рада юстиції направила (вих.№ 41/0/12-15) до Верховної Ради України відповідне подання, яке надійшло адресату 16 листопада 2015 року (вх.№ 283539).

Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 996-VIII ОСОБА_6 звільнено з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року № 4-ОС, на підставі постанови Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 996-VIII, суддю вказаного районного суду ОСОБА_6 відраховано зі штату Самарського районного суду міста Дніпропетровська, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, повязані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, пята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина п'ята статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина сьома статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина друга статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина друга статті 127) (пункт 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці; далі - Рішення № 3-рп/2013).

У Рішенні № 3-рп/2013, з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, у Рішенні № 3-рп/2013 йдеться про те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті

126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно частин першої та третьої статті 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 122 Закону № 2453-VI порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 20 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про звільнення з посад.

Положеннями статті 216 Регламенту встановлено, що Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів, обраних Верховною Радою безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України. Відповідно до частини п'ятої статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 22 жовтня 2015 року № 781/0/15-15 надійшло до апарату Верховної Ради України 16 листопада 2015 року.

Секретаріатом Голови Верховної Ради України 19 листопада 2015 року направлено оригінал документу Голові Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, як профільному комітету, для підготовки проекту постанови Верховної Ради України про звільнення суддів у зв'язку з поданням заяви про відставку.

3 грудня 2015 року Головою Верховної Ради України в сектор реєстрації законопроектів внесено проект постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» (реєстраційний № 3580), а 8 грудня 2015 року такий було вручено для розгляду відповідачеві.

Верховна Рада України не працювала в режимі пленарних засідань з 26 грудня 2015 року по 25 січня 2016 року.

Згідно порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України у грудні 2015 року такі відбувались з 8 по 11, 17 та з 22 по 25, а в січні 2016 року - з 26 по 29, питання ж звільнення суддів повинно було розглядатись в один із четвергів вказаного періоду - 10, 17, 24 грудня 2015 року та 28 січня 2016 року.

10 та 24 грудня 2015 року парламентом, крім іншого, розглядались невідкладні для вирішення проекти законів:

10 - президентські: про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення (друге читання, вручено 24.11.2015); про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо приватних виконавців (від 14.08.2015 № 1-1/568 надано 18.08.2015, подання Комітету - 12.11.2015);

24 - президентські: про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію України» щодо удосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України (від 22.12.2015 № 1-1/1101 надано 22.12.2015) та про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо приватних виконавців (від 14.08.2015 № 1-1/568 надано 18.08.2015, подання Комітету - 12.11.2015), а також внесені Кабінетом Міністрів України: про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні» (від 11.12.2015 № 20216/0/2-15 надано 14.12.2015) та про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні (від 11.12.2015 № 20215/0/2-15 надано 14.12.2015, обговорено 17.12.2015).

17 грудня 2015 року відбулось позачергове пленарне засідання Верховної Ради України, на якому був представлений проект закону про Державний бюджет України на 2016 рік № 3000.

З порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України на 28 січня 2016 року вбачається, що на 17 годину було заплановано вирішення питання про звільнення суддів, однак в зв'язку з невідкладним вирішенням президентського проекту Закону про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя (26.01.2016 № 1-1/34 надано 26.01.2016, подання Комітету - 28.01.2016) проект постанови реєстраційний № 3580 парламентом не розглядався.

2 лютого 2016 року головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України оголошено про відкриття четвертої сесії восьмого скликання і 4 лютого 2016 року постановою № 996-VIII відповідач звільнив позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Отже, Верховною Радою України з поважних причин не розглядалося питання щодо звільнення позивача ОСОБА_6, а тому нею не допущено протиправну бездіяльність при розгляді подання Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року № 781/0/15-15.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За клопотанням ОСОБА_6 ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року заявникові відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

За правилами частини першої статті 98 Кодексу адміністративного cудочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Вищий адміністративний суд України вважає за належне стягнути з позивача ОСОБА_6 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 551,20 гривень до спеціального фонду Державного бюджету України, реквізити: отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі, р/о № 31210255700007; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету 22030105; код банку отримувача 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897 (у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Керуючись частиною першою статті 88, частиною першою статті 98, статтями 122, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного звільнення з посади судді - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривну 20 копійок судового збору.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.