ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

30 березня 2016 року К/800/46943/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Загородньому А.А.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Шелеста С.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні питання про постановлення додаткового рішення

зі справи № 825/2297/15-а

за позовом приватного підприємства «Агропрогрес» (далі - Підприємство)

до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 касаційну скаргу Підприємства задоволено; ухвалені у справі рішення попередніх судових інстанцій скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 0000402200, від 11.06.2015 № 0000802200 та № 0000782200; в іншій частині позову (а саме - в частині позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2015 № 0000402200, від 11.06.2015 № 0000802200 та від 11.06.2015 № 0000782200) відмовлено.

Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції із заявою про винесення додаткового судового рішення у справі, яким здійснити розподіл судових витрат.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 фактично прийнято рішення про часткове задоволення позову Підприємства, то необхідно вирішити питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем у необхідному розмірі за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, за платіжним дорученням від 21.07.2015 № 5517 Підприємством було 10 відсотків розміру ставки судового збору у розмірі 487,20 грн., як це було передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла на час звернення Підприємства до адміністративного суду з адміністративним позовом).

Решту суми (4384,80 грн.) було стягнуто з позивача за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 у зв'язку з відмовою у позові Підприємства. Втім докази фактичного перерахування позивачем цієї суми до бюджету у матеріалах справи відсутні, а тому зазначена сума не підлягає включенню до розрахунку судових витрат, що підлягають розподілу в рамках даного провадження.

Сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову до суду першої інстанції, склала 4872 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що набрала чинності на час подання Підприємством апеляційної скарги в даній справі) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а за подання касаційної скарги - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Тобто, сума судового збору, що мала бути сплачена Підприємством за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, становила 5359,20 грн., а за подання касаційної скарги - 5846,40 грн.

Загальна сума майнових вимог Підприємства за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.03.2015 № 0000412200, від 06.03.2015 № 0000432200, від 06.03.2015 № 0000402200, від 06.03.2015 № 0000392200, від 11.06.2015 № 0000802200 та від 11.06.2015 № 0000782200становила 4 406 219,05 грн. (1 157 799 грн. + 7003 грн. + 181 147 грн. + 648 308 грн. + 324 154 грн. + 1 153 799 грн. + 622 673 грн. + 311 336,50 грн.); частина задоволених майнових вимог склала 2 268 955,50 грн. (181 147 грн. + 1 153 799 грн. + 622 673 грн. + 311 336,50 грн.), тобто 51,49 % від заявлених Підприємством вимог.

З огляду на вищенаведені процесуальні правила розподілу судових витрат позивачеві підлягає присудженню судовий збір у сумі 6020,62 грн. (51,49 % * (487,20 грн. + 5359,20 грн. + 5846,40 грн.)).

Слід також зазначити, що надміру сплачений позивачем судовий збір за платіжними дорученнями від 15.09.2015 № 4060 та від 30.10.2015 № 9850 не підлягає розподілу у порядку статті 94 КАС. У разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, що передбачені статтею 7 Закону України «Про судовий збір», це питання вирішується в позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів».

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 168 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву приватного підприємства «Агропрогрес» про постановлення додаткового рішення задовольнити.

2. Присудити приватному підприємству «Агропрогрес» за рахунок бюджетних асигнувань Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області судовий збір у сумі 6020,62 грн.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько