ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/19742/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: позивача - Антонова Г.І.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 р.

у справі № 810/6796/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» (далі - позивач, ТОВ «Салмо Фиш») звернулося до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним рішення від 30.10.2013 р. Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про неприйняття податкової звітності ТОВ «Салмо Фиш».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками, які подані ТОВ «Салмо Фиш» 14 жовтня 2013 року; зобов'язано Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Салмо Фиш» 14 жовтня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 р.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку декларацій з ПДВ позивача за звітній податковий період «липень 2013 року» від 15.08.2013 року № 9050532490, за звітній податковий період «серпень 2013 року» від 19.09.2013 року № 9058610318 та додатків до них, які є невід'ємною частиною.

За результатами перевірки складено Акт від 27.09.2013 року № 159/20-2/37644484, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме; заниження суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на 300 698 грн. та завищено показник рядка 24 «залишку суми від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету поточного звітного податкового періоду до декларації з ПДВ за липень 2013 року на 300 698,00 гривень; пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду серпень 2013 року на суму 172 148,00 гривень.

Акт про результати камеральної перевірки від 27.09.2013 року було отримано позивачем 09.10.2013 року, що підтверджується відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення.

21.10.2013 року позивачем направлено в порядку подання електронної звітності уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року № 9064486337 від 14.10.2013 року.

Прийняття та вірність електронного цифрового підпису підтверджується квитанцією № 2 від 21.10.2013 року о 16 годині 22 хвилини.

Разом з уточнюючим розрахунком направлені також Додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та Додаток № 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів» за податковий період «серпень 2013 року» до додатків за жовтень відповідно за №№ 9064486344 та 9064486342 від 14.10.2013 року.

Листом від 30.10.2013 року відповідач повідомив, що уточнюючий розрахунок та додатки № 2 та № 5 вважаються неподаними та вказав на порушення подання уточнюючих розрахунків в період проведення перевірки.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що податковий орган діяв всупереч діючим нормам законодавства, а відтак дії податкового органу є протиправними, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем уточнюючий розрахунок подавався у зв'язку з отриманням податкових накладних із запізненням.

Обмеження обов'язку подати уточнюючу декларацію за умови додержання вищевикладених судом умов передбачені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавством не встановлено обмеження про неможливість подання спірних уточнених податкових декларацій з огляду на проведення камеральної перевірки.

Крім того, у відповідності до пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником;У зв'язку з чим колегія суддів колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, податковий орган, позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших ніж передбачено нормами Податкового кодексу України. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом було порушено порядок прийняття у позивача податкової звітності та безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті такої, а відтак дії відповідача є протиправними.

Крім того, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Відповідачем у разі оскарження до суду відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідне повідомлення. Форма такої відмови, як у даному випадку, може бути оформлена письмовим повідомленням податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни резолютивну частину постанови суду першої інстанцій з огляду на те, що абзаци 2 та 3 резолютивної частини постанови містять невірний висновок по суті вимог.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації, має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкову декларацію такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови. Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 225, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Змінити постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 р., якою було залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. у справі № 810/6796/13-а, виклавши абзаци 2 та 3 її резолютивної частини рішення першої інстанції в наступній редакції:

«Визнати протиправною відмову Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками, які подані ТОВ «Салмо Фиш» 14.10.2013 р.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період «серпень 2013 року» до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками визнати таким, що подані ТОВ «Салмо Фиш» у день його фактичного отримання, а саме 14.10.2013 року».

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 р. у справі № 810/6796/13-а - залишити без змін. Постанова набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко