ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/25013/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою виконавчого комітету Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2013 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити дії щодо присвоєння адресних (поштових) номерів будівлям, що знаходяться на балансі ВП «Тернопільська дистанція колонії» ДТГО «Львівська залізниця».

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради вчинити дії щодо присвоєння адресних (поштових) номерів будівлям, що знаходяться на балансі ВП «Тернопільська дистанція колонії» ДТГО «Львівська залізниця».

У касаційній скарзі виконавчий комітет Тернопільської міської ради, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу відокремлений підрозділ «Пасажирське вагонне депо Тернопіль», посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про задоволення касаційної скарги.

Встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця» засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання.

На балансі ДТГО «Львівська залізниця» знаходяться об'єкти нерухомості відповідно до інвентарних карток № 010011144, № 010011004, № 010011093, № 010011094, № 010011015, № 010011092.

ДТГО «Львівська залізниця» звернулось із заявами до Управління містобудування, архітектури Тернопільської міської ради щодо присвоєння адресних (поштових) номерів будівлям, що знаходяться на балансі ВП «Тернопільська дистанція колонії» ДТГО «Львівська залізниця» та Тернопільського міського голови з проханням зобов'язати вказане Управління присвоїти адресні (поштові) номери виробничим будівлям.

Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 2723/01-10 від 15.07.2013 ДТГО «Львівська залізниця» відмовлено у задоволенні заяв у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться вказані об'єкти.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час облаштування залізничного полотна та смуги відведення вимоги щодо виготовлення та отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки залізничного транспорту законодавством не було передбачено, а тому Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є належним користувачем земельних ділянок.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до частин 1, 2статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Тобто земельна ділянка, на якій розташовані зазначені об'єкти нерухомості, належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту.

За змістом частини першої статті 91 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно із частиною 3 статті 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад відносить, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (пункт 41 частини першої статті 26 та пункт 26 частини першої статті 43).

У пункті 3.3 Порядку присвоєння адресних номерів об'єктам нерухомості у місті Тернополі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопілської міської ради № 1975 від 28.11.2012, визначено, що до заяви про присвоєння адресного номера додаються, зокрема, засвідчена належним чином копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

З урахуванням відсутності у позивача правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача присвоїти цим об'єктам адресних (поштових) номерів.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили певні норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради - задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2013 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: