ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2016 р. м. Київ К/800/40278/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І. (доповідач),

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - УПФУ) щодо відрахування з його щомісячного довічного грошового утримання податку та зобов'язати відповідача провести перерахунок та повернути йому стягнуті суми податку, продовживши виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у раніш встановленому розмірі.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішення відповідача суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким заборонено оподатковувати пенсії, а відповідно і грошове утримання судді у відставці, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано дії УПФУ щодо відрахування з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 податку неправомірними, зобов'язано відповідача провести перерахунок та повернути позивачу стягнуті суми податку з 19 листопада 2014 року, продовживши виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в раніш встановленому розмірі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 14 березня 2011 року перебуває на обліку в УПФУ і одержує довічне грошове утримання судді у відставці, призначене в розмірі 17539,2 гривень.

З 1 липня 2014 року відповідач в порядку статті 164.2.19 Податкового Кодексу України, на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» утримує з позивача податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 1130,82 гривень та 1688,15 гривень після 1 січня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що виплата довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 126, 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на час виходу позивача у відставку) є гарантією соціального захисту і відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 її розмір зменшенню не підлягає.

Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.

1 липня 2014 року набрав чинності пункт 4 розділу I Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та пункт 164.2 статті 164 ПК України було доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

На підставі положення абзаців тринадцятого та чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону № 71-VIII було внесено зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, згідно з якими розмір пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, що підлягають оподаткуванню, зменшено до трьох розмірів мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня відповідного року в розмірі 1218 гривень.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктом 1.3 цього пункту передбачено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.

Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування, зокрема резидента, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 17539,2 гривень, тобто більше ніж десять та три розміри мінімальної заробітної плати, то УПФУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до порушення норм процесуального права та ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

С.В. Головчук

А.Ф. Загородній