ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/62742/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

у справі № 826/11851/13-а

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр державного земельного кадастру»; позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000133920 від 23 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДП «Центр державного земельного кадастру», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ДП «Центр державного земельного кадастру» з податку на прибуток (консолідованої) за 2012 рік, за результатами якої складено акт № 346/39-20/21616582 від 03 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000133920 від 23 квітня 2013 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 271 930,72 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) внаслідок порушення граничного терміну сплати (на один календарний день) самостійно визначеної в декларації з податку на прибуток за 2012 рік суми податкового зобов'язання в розмірі 2 719 307,20 грн., яка перерахована до бюджету платіжним дорученням № 426 від 20 лютого 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відлік десяти календарних днів, протягом яких платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену в поданій ним податковій декларації, необхідно відраховувати від останнього дня граничного строку для подання такої декларації, а саме - з 09 лютого 2013 року (вихідний день - субота), а тому останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за такою податковою декларацією припадає на 19 лютого 2013 року.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 статті 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 ПК України немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

А відтак, якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного в декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Оскільки останній день строку подання підприємством податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припав на вихідний день (09 лютого 2013 року - субота), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем, - 11 лютого 2013 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання платником.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання з податку на прибуток сплачено позивачем 20 лютого 2013 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до ДП «Центр державного земельного кадастру» штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000133920 від 23 квітня 2013 року.

Присудити на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» витрати із сплати судового збору в розмірі 6 652,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.