ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/31807/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Городнянського районного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Городнянського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати вимогу,
в с т а н о в и л а:
Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулася до суду з позовом до Городнянського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати пункти 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115.
Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільного виконання пунктів 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115, сформованої за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Городнянського районного центру зайнятості.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено: зобов'язано Городнянський районний центр зайнятості виконати пункти 2, 3, 4 вимоги Чернігівської міжрайонної держфінінспекції від 25.01.2012 року №07-18/115.
У поданій касаційній скарзі Городнянський районний центр зайнятості із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Чернігівській області, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Чернігівській області, проведено ревізію цільового та законного використання коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в Городнянському районному центрі зайнятості за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт ревізії від 21.12.2011 №05-25/16.
На підставі висновків акту ревізії позивачем сформовано та на адресу Городнянського районного центру зайнятості направлено вимогу про усунення виявлених порушень від 25.01.2012 №07-18/115.
У пункті 2 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 зазначено, що Городнянським районним центром зайнятості укладено договір про надання послуг від 12.04.2010 №37 з СПД ОСОБА_2, згідно з яким повинно бути здійснено комплексне одноразове прибирання приміщень на площі 418,06 кв.м. Посилаючись на неналежне виконання умов вказаного договору Контрольне-ревізійне управління в Чернігівській області вказує на факт заподіяння відповідачеві матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 19215,16 грн.
В зв'язку із зазначеним відповідача зобов'язано вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення зайво сплачених СПД ОСОБА_2 коштів у розмірі 19215,16 грн.; в іншому випадку - стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах кошти у сумі 19215,16 грн. у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
У пункті 3 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 зазначено, що згідно з накладною від 08.12.2010 №а24806 Центром отримано генератор defiant dgg 2800. Згідно з експертизою (експертний висновок від 25.11.2011 ЧК-397), проведеною Чернігівською регіональною ТПП за замовленням УБОЗ УМВС в Чернігівській області, інформації про продаж такого генератору експертом не знайдено. Проте, визначена середня ринкова вартість аналогічного товару - 3225,00 грн., або на 5275,00 грн. менше.
Таким чином, Контрольно-ревізійним управлінням в Чернігівській області зроблено висновок про факт заподіяння відповідачеві матеріальної шкоди (збитків) у вигляді втрачених активів на суму 5275,00 грн.
У зв'язку із зазначеним відповідача зобов'язано вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення зайво витрачених коштів у розмірі 5275,00 грн.; в іншому випадку - стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах кошти у сумі 5275,00 гри., у та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
У пункті 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 зазначено, що Городнянським РЦЗ укладено договір із ТОВ «Біапром» м.Одеса №36 від 10.06.2011 на постачання паперу на суму 13200,00 грн. Згідно з експертизою (експертний висновок від 25.11.2011 №ЧК-397), проведеною Чернігівською регіональною ТПП за замовленням УБОЗ УМВС в Чернігівській області, середня ринкова вартість паперу, придбаного Городнянським РЦЗ у 2011 році складає 33,00 грн.
Таким чином, Контрольно-ревізійним управлінням в Чернігівській області зроблено висновок про факт заподіяння відповідачеві матеріальної шкоди (збитків) у вигляді втрачених активів на суму 5940,00 грн.
У зв'язку із зазначеним відповідача зобов'язано вжити всіх вичерпних заходів в межах чинного законодавства щодо стягнення та повернення зайво сплачених коштів у розмірі 5940,00 грн.; в іншому випадку - стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах кошти у сумі 5940,00 грн., у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
Вказуючи на відсутність факту виконання пунктів 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 у добровільному порядку, Державна фінансова інспекція у Чернігівській області звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 у примусовому порядку. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що правомірність та обґрунтованість пунктів 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а саме - постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.
Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 9.08.2012 №08-06/14-14/8296, сформованої за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Городнянського районного центру зайнятості та якою відповідача зобов'язано вжити всіх вичерпних заходів в межах чинного законодавства щодо стягнення та повернення зайво сплачених коштів або стягнення суми заподіяних збитків з винних осіб у порядку, передбаченому законодавством про працю.
Тобто, вимога, з метою примусового виконання якої органом державного фінансового контролю подано даний позов, вказує на виявлені збитки, що заподіяні, за посиланням позивача, підконтрольній установі. При цьому, відповідачем за даним позовом органом державного фінансового контролю визначено також підконтрольну установу.
У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, виходячи із суб'єктного складу спірних правовідносин та завдань адміністративного судочинства, вказує на відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову щодо примусового виконання пунктів 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 9.08.2012 №08-06/14-14/8296.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Городнянського районного центру зайнятості задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Городнянського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати пункти 2, 3, 4 вимоги від 25.01.2012 №07-18/115 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: