ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/1995/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Державного закладу "Відділкова лікарня станції Знам'янка Державного підприємства "Одеська залізниця" до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області про визнання протиправним і нечинним листа-вимоги в частині,

встановив:

Державний заклад "Відділкова лікарня станції Знам'янка Державного підприємства "Одеська залізниця" звернувся до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області про визнання протиправним і нечинним п. 9 листа-вимоги від 21 березня 2013 року № 01-14/163.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області та Олександрівської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного закладу «Відділкова лікарня станції Знам'янка» за період з 01 січня 2010 року по 01 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 01-10/17 від 04 березня 2013 року.

Ревізією встановлено, що протягом 2010 - 2011 років та січня - листопада 2012 року позивач надавав медичну допомогу (стаціонарне лікування в хірургічному, кардіологічному, терапевтичному, неврологічному та гінекологічному відділеннях; операції штучного переривання вагітності методом вакуумасперації в стаціонарі) не прикріпленому населенню (233 особам) із забезпеченням безкоштовним харчуванням та лабораторними послугами, чим порушено вимоги ст. 18, 37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ, п. 2.2 р. 2 Статуту Державного закладу, п.7, 13 Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, та п. 17, 19, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

21 березня 2013 року відповідачем складено вимогу № 01-14/163 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення винних осіб до відповідальності, пунктом 9 якої визначено, що ревізією повноти надходжень від платних послуг встановлено надання позивачем з дозволу колишніх та теперішнього головних лікарів медичної допомоги допомогу (стаціонарне лікування в хірургічному, кардіологічному, терапевтичному, неврологічному та гінекологічному відділеннях; операції штучного переривання вагітності методом вакуумасперації в стаціонарі) не прикріпленому населенню із забезпеченням безкоштовним харчуванням та лабораторними послугами, чим не дотримано вимоги зазначених вище нормативних актів, що призвело до безпідставного покриття лікарнею за рахунок бюджетних коштів витрат фізичних осіб всупереч законодавству при відсутності в обліку дебіторської заборгованості на загальну суму 19 140 грн 98 коп. У зв'язку з наведеним вище позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за фізичними особами, щодо яких здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з отримувачами таких послуг щодо повернення коштів; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів, витрат сторонніх фізичних осіб на суму 19 140 грн 98 коп. шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Касаційний суд не погоджується з висновками судів, виходячи з наступного.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому підстави для задоволення позову про визнання протиправною і скасування вимоги відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Оскільки при вирішенні спору суди не правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити в задоволенні позову Державному закладу "Відділкова лікарня станції Знам'янка Державного підприємства "Одеська залізниця" до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області про визнання протиправним і нечинним п. 9 листа-вимоги від 21 березня 2013 року № 01-14/163.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: