ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/18614/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Деліція" до Київської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів, -

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "Деліція" звернулося в суд з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними, скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 125000003/2014/000700/2 від 06.11.2014 року, картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125130013/2014/00094 від 06.11.2014 року та стягнути надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 11 018,97 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митним органом протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 рок, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № 125000003/2014/000700/2 від 06.11.2014 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125130013/2014/00094 від 06.11.2014 року; стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 11 018,97 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.02.2010 року між позивачем, як покупцем, та "ATLANTA POLAND S.A. ", м. Гданськ, Польща, як продавцем, укладено договір № 2/ЕХР/2010 про поставку арахісу смаженого, подрібненого із додатками до нього.

На виконання умов зазначеного договору, відповідно до інвойсу ZK 2014041034 від 30.10.2014 року, продавець поставив на територію України вказаний товар на загальну вартість 41574,00 дол. США.

З метою митного оформлення придбаного товару позивач подав відповідачу: вантажно-митну декларацію, договір поставки, додаток до договору № 27/2, сертифікат про походження товару № PL/MF/AK 0652685 від 30.10.2014 року, інвойс, транспортні (перевізні) документи, експортну декларацію № 14 PL 32202015B2EE94, калькуляцію від 30.10.2014 року вартості товару цього продавця, інвойс від 09.10.2014 року компанії Peanut Traders LLC, Аргентина на поставку арахісу для компанії "ATLANTA POLAND S.A. ". Митну вартість визначено позивачем за першим методом, тобто за ціною договору.

В подальшому відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, у зв'язку з чим, позивачем додатково надано експертний висновок Київської ТПП від 04.11.2014 року № Ц-715, яким підтверджено правомірність застосування договірної ціни 2,05 доларів США за кілограм та її відповідність ринковим цінам.

Проте, митний орган відмовив позивачу в митному оформленні та пропуску товарів, видав картку відмови № 125130013/2014/00094 від 06.11.2014 року, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/000700/2 від 06.11.2014 року, в якому вартість товару визначив за ціною договору щодо ідентичних товарів, а саме за ціною 2,28 доларів США за кілограм.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митний орган в межах спірних відносин діяв з порушенням норм законодавства, а відтак надміру сплачена позивачем сума податку на додану вартість підлягає поверненню ПП "Деліція".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Колегія суддів зазначає, що необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, надані позивачем документи містили усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Крім того, судами встановлено, що підставою для коригування митної вартості імпортованого товару стала декларація від 28.10.2014 року № 110100000/2014/229763, якою, на думку митного органу, визначено іншу, ніж задекларовану позивачем, вартість товару. В той же час, у вказаній декларації декларувався інший, ніж імпортований позивачем, товар.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару № 125000003/2014/000700/2 від 06.11.2014 року та картки відмови в прийнятті митної вартості декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125130013/2014/00094 від 06.11.2014 року.

Що стосується вимог про стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 11 018,97 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного, на даний час існує нормативно встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак позов в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства "Деліція" до Київської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 11 018,97 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: