ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/903/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Амєліна С.Є., Бутенка В.І., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, -
встановив:
У серпні 2011 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області звернулося в суд із позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулика В.В. від 9 серпня 2011 року ВП № 27447666 про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 680 гривень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з виконавчим листом, виданим 15 червня 2011 року Роменським міськрайонним судом Сумської області у справі № 2а-1398/11, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно вимог до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
На основі вищезазначеного виконавчого документа старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області виніс постанову від 4 липня 2011 року ВП № 27447666 про відкриття виконавчого провадження та надав боржнику термін для добровільного виконання рішення суду в строк до 11 липня 2011 року.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження рішення суду в добровільному порядку та у встановлений строк не виконало, а листом від 19 серпня 2011 року за № 4140/03 повідомило про відсутність на це коштів.
Державний виконавець постановою від 9 серпня 2011 року ВП № 27447666 наклав на позивача штраф у розмірі 680 гривень за невиконання без поважних причин рішення суду в установлений строк.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату грошової допомоги як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що провадження у справі було відкрито з порушенням правил предметної підсудності, однак вирішуючи спір по суті позовних вимог погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (що діяла на час звернення до суду і розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції) визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частинами 1 та 2 статті 75 Закону № 606-XIV визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
У відповідності до частини 1 статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово звертався до вищестоящих органів виконавчої влади з приводу вирішення питання щодо фінансування видатків на виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте додаткові асигнування виділені не були.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що невиконання судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень при винесенні постанови про накладення штрафу.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року скасувати і прийняти по справі нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 9 серпня 2011 року ВП № 27447666 про накладення на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області штрафу у розмірі 680 гривень.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.