ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/20021/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року

у справі №826/12256/14

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві (надалі - ГУ ДКС України у м. Києві)

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ГУ ДКС України у м.Києві та Міністерством фінансів України також було подано письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.1998р. №859 «Про виділення коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України для проведення розрахунків за вугільну продукцію для потреб енергетики», Міністерству енергетики виділено 19,4 млн. гривень з терміном повернення до 1 листопада 1998 року на закупівлю вугільної продукції імпортного видобутку для теплових електростанцій, що належать до сфери управління Міністерства. Міністерству фінансів доручено профінансувати ці витрати з резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Міністерству енергетики разом з Національною комісією регулювання електроенергетики визначити механізм повернення зазначених коштів.

Отже, Міністерству енергетики було надано фінансову допомогу з резервного фонду Державного бюджету України у розмірі 19,4 млн. грн., яка була повернута не в повному обсязі, у зв'язку з чим, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в порядку ст.ст. 59, 89 Податкового кодексу України, направлено відповідачу податкову вимогу №5255 від 25.10.2012р. та рішення про опис майна у податкову заставу №5255/24-128 від 25.10.2012р. (а.с.10).

Також, ГУ ДКС України в м. Києві звернулося до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з поданням №1047 від 13.06.2014р. про вжиття заходів спрямованих на стягнення з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету, відповідно до Постанови №859.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що в даному випадку спірна сума заборгованості відповідача та підстави її виникнення підтверджуються всіма необхідними документами, які дозволяють стверджувати про її узгодженість та несплату відповідачем в добровільному порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України (2001 року) в разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене положення відображено і в Бюджетному кодексі України (2010 року), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно з ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України (2010 року) прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

24.04.1999р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №682 «Про реструктуризацію заборгованості енергогенеруючих компаній за фінансовою допомогою, що надавалася Кабінетом Міністрів України на поворотній основі», якою Міністерству енергетики доручено вжити заходів до забезпечення повного повернення бюджетних коштів енергогенеруючими компаніями, яким вони надавалися згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 01.11.1994р. № 748, від 11.02.1998р. № 135, від 12.06.1998р. №859 і договорами між Міністерством фінансів і Міністерством енергетики та електрифікації від 16.12.1994р. № 09-505/7 та від 05.01.1995р. №09-505/2 на поворотній основі для закупівлі ядерного палива і вугільної продукції.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що сума заборгованості за зазначеною фінансовою допомогою підлягає реструктуризації шляхом розстрочення її сплати на 60 місяців, із сплатою рівними частками до 25 числа кожного місяця починаючи з 01.01.2000р.; реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, до неї не нараховуються відсотки і не застосовуються штрафні санкції.

Не можна залишити поза увагою, що пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначено первинні документи як письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У зв'язку з цим слід зазначити, що ні позивачем, ні третіми особами не було надано первинних та банківських документів, які б підтверджували надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу (або його структурному підрозділу) та їх отримання останнім.

Проте, судами не взято до уваги, що наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.08.2005р. № 394 «Про повернення фінансової допомоги» визначено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.02.1998р. №135 (зі змінами від 18.03.1998р. №344), від 12.06.1998р. №859 і від 20.11.2000р. №1725 підприємствам, що належали до сфери управління Міністерства енергетики, надано фінансову допомогу на зворотній основі за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України на закупівлю вугільної продукції для потреб електроенергетики та забезпечення техногенної та екологічної безпеки ядерних об'єктів у сумі 47600 тис. грн.

На виконання зазначених постанов у частині повернення до державного бюджету коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України наказано керівникам ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ «Донбасенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго» вжити заходів з повернення у 2006 році до державного бюджету отриманої з резервного фонду фінансової допомоги на зворотній основі відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.02.1998р. №135 (зі змінами від 18.03.1998р. №344) і від 12.06.1998р. №859 на суму згідно з додатком до цього наказу.

Зокрема, в додатку зазначено, що кошти фінансової допомоги, отримані на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.1998р. №859 в сумі 19400000,00 грн. підлягають поверненню та обліковуються як заборгованість за ВАТ «Дніпроенерго» в розмірі 15848314,00 грн., та ВАТ «Західенерго» в розмірі 3551686,00 грн.

Окрім того не можна вважати правильними посилання податкового органу на те, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є подання органу казначейської служби, оскільки в силу Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун