ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/1151/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави на постанову Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави (далі - УПФ) в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 6 червня 2013 року № 30 (далі спірне рішення); зобов'язати УПФ зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ, в редакції, яка діяла на час винесення спірного рішення) період роботи на посадах секретаря судового засідання народного суду Октябрського районного суду міста Полтави з 3 серпня 1989 року по 25 лютого 1992 року та завідуючої канцелярією цього ж суду з 25 лютого 1992 року по 6 лютого 1993 року (далі спірні періоди роботи); зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років, передбачену Законом № 1789-ХІІ, починаючи з 20 травня 2013 року (далі - спірна пенсія).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону, порушує її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірне рішення, зобов'язано відповідача зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону № 1789-ХІІ спірні періоди роботи та призначити пенсію у відповідності до вимог цього Закону починаючи з 20 травня 2015 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати і відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 1789-ХІІ з дня звернення з відповідною заявою, оскільки спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до стажу, який дає право на призначення такої пенсії.

Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права виходячи з наступного.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що позивач 20 травня 2013 року звернулась до УПФ з заявою про призначення їй спірної пенсії, однак оскаржуваним рішенням відповідача у призначенні такої відмовлено, оскільки періоди роботи ОСОБА_4 на посадах секретаря судового засідання народного суду Октябрського районного суду міста Полтави з 3 серпня 1989 року по 25 лютого 1992 року та завідуючої канцелярією цього ж суду з 25 лютого 1992 року по 6 лютого 1993 року зарахуванню до пільгового стажу не підлягають.

Такий висновок УПФ ґрунтуються на тому, що у вищевказані періоди роботи позивач не мала вищої освіти, яку отримала лише 11 лютого 1998 року.

Так, у відповідності до частини 6 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Виходячи з буквального тлумачення наведеної вище норми права, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ часу роботи на посадах державних службовців, є наявність у останніх вищої юридичної освіти протягом усього часу їх перебування на цих посадах.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що вищу освіту позивач здобула у лютому 1998 року, однак допустили помилкове тлумачення частини 6 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ зазначивши, що до стажу що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які, як правило, займають особи з вищою юридичною.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що словосполучення «як правило» у вищевказаній статті Закону № 1789-ХІІ відсутнє.

Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні їй пенсії за вислугу років, згідно статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки у періоди її роботи з 3 серпня 1989 року по 6 лютого 1993 року ОСОБА_4, хоч і працювала на посадах державного службовця, але не мала вищої юридичної освіти.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконним рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало