ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/20381/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

прокурора Чубенка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі №2а/1570/6809/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури міста Одеси, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури міста Одеси, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі щодо ненадання висновку до органу Державного казначейства України із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» за деклараціями за березень-грудень 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби 09.04.2013 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 16.04.2013 та 17.04.2013 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкових декларацій позивача за березень, травень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, які були надані до податкового органу, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає за березень 2010 року - 3691382,00грн., за травень 2010 року - 38953851,00грн., за вересень 2010 року - 2032899,00грн., за жовтень 2010 року - 7009812,00грн., за грудень 2010 року - 3948133,00грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі проведені позапланові виїзні перевірки Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, травень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у відповідних звітних періодах, про що складено акт від 11.03.2011 №69/16-3/26209430/12 та акт від 26.04.2011 №179/16-3/26209430/29. Перевірками підтверджено право позивача на відшкодування сум від'ємного значення податку на додану вартість на суму 20536246,00грн.

Разом з тим, на час розгляду справи Приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» не отримано бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету).

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На момент проведення перевірок позивача набрав чинності Податковий кодекс України, стаття 200 якого містить аналогічні Закону України «Про податок на додану вартість» положення щодо проведення перевірок та надання висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем до бюджетного відшкодування за періоди березень-грудень 2010 року суми 20476378,00грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі підтверджено актами від 11.03.2011 №69/16-3/26209430/12 та від 26.04.2011 №179/16-3/26209430/29 правомірність формування позивачем суми від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість у відповідному своїм постачальникам у вартості товару встановлено податковим органом, про що зазначено в актах за результатами проведених перевірок, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн.

В той же час, податковим органом в порушення вимог Податкового кодексу України не складено висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та відповідно не надано такий висновок органу державного казначейства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності бездіяльності Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі щодо ненадання висновку до органу Державного казначейства України із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» за деклараціями за березень-грудень 2010 року.

Разом з тим, суди передніх інстанцій не врахували, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених законодавством, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Такий порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

При цьому, відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості без перевірки обґрунтованості позовних вимог та встановлення фактів бездіяльності чи неправомірності певних дій.

За таких обставин, рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20.06.2016 у справі Начало формы

Начало формы

№826/16796/14Конец формы

, від 31.05.2016 у справі Начало формы

№826/17248/14, від у справі Начало формы

Начало формы

№826/11379/14.Конец формы

Водночас, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн., неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин.

З урахуванням викладеного, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у відповідній частині підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про зобов'язання податкового органу прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі №2а/1570/6809/2011 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди березень-грудень 2010 року в розмірі 20476378,00грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі №2а/1570/6809/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв